12 липня віруючі відзначають день святих первоверховных апостолів Петра і Павла.
За православним ученням влада в Євангельській громаді належала Собору Апостолів, серед яких Петро і Павло вважаються головними, - "первоверховными", на відміну від Католицької Церкви, де Петро вважається одноосібним "главою апостолів".
Пам`ять двох апостолів святкується одночасно, і це очевидний символ єдності. Але Петро і Павло такі різні, що їх загальне свято стає нагадуванням про різноманітність.
Петро, в Новому Заповіті один з дванадцяти апостолів, первинне ім`я Симон. Покликаний Ісусом Хрістом в апостоли разом з братом Андрієм і наречений Кифой, Петро отримує призначення стати (основою) церкві Христа, йому вручаються ключі небесного царства. Однак, Петро після таємної вечері тричі відрікається від Христа. Після смерті Христа Петро стає проповідником.
Павло (євр. Саул, Савл), народився в малоазійскому м. Тарс (у Килікиі) в єврейській фарисейській сім`ї. Спочатку він - гонитель християн. Павло, який мав видіння на шляху до Дамаска, приймає хрещення і стає проповідником християнства серед язичників. За надзвичайні місіонерсько-богословські заслуги перед християнством у становленні його як світова релігія Павло, що не входив до числа дванадцяти апостолів, почитався як першопрестольний апостол. Церква приписує йому 14 послань, включених до Нового Заповіту.
Петро - один з перших учнів Христа, Павло спочатку був ворогом християнства. Петро став символом церковної ієрархії, з її впорядкованістю і дисципліною, Павло - символом "вільного" християнства, що живе за духом, а не за буквою канонів і правил. Але все таки апостоли єдині: "Петро" й "Павло" в Церкві доповнюють один одного.
Обидва апостоли постраждали за віру Христову в один день 67 року в Римі. Павло, як римський громадянин, "усічений мечем" (тобто обезголовлений), Петро розіп’ятий. Оскільки він вважав, що негідний бути розіп’ятим на хресті, як Спаситель, його, на його ж прохання, розіп’яли униз головою.
