Предстоятель УПЦ розкрив таємницю звільнення полонених (репортаж "УНІАН-Релігії")

«Я хочу, щоб нам передавали списки: хто, де залишився, з конкретними прізвищами, адже процес ідентифікації людини дуже складний». «Якщо ми не навчимось прощати один одного, у нас життя не буде на землі: ми один одного поїмо і нам не треба диявола. Диявол буде відпочивати, а ми один одного нищити. Тому має бути прощення». 

Напередодні Нового року і Різдва Христового, 27 грудня, сталася подія, на яку понад рік чекала без перебільшення вся Україна: відбувся великий обмін полоненими.

В авангарді непростого переговорного процесу опинилася Українська Православна Церква, яка зусиллями своїх архієреїв допомогла повернутися додому, до своїх родин 73 українцям, багато з яких перебували в ув'язненні більше двох років.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: УПЦ подала списки для нового обміну військовополоненими - Центр інформації УПЦ

Напередодні Різдва, 4 січня, предстоятель УПЦ Блаженніший Митрополит Онуфрій запросив до себе в гості звільнених з полону українців та їх родини, щоб привітати та обговорити проблемні питання подальших переговорів.

Зустріч з предстоятелем Церкви була призначена в його резиденції на території Києво-Печерської лаври.

Близько дванадцятої біля резиденції почали збиратися родичі звільнених полонених, там самі екс-полонені.

На зустріч з предстоятелем приїхав і Тарас Колодій – кіборг, який боронив Донецький аеропорт, та був звільнений з полону зусиллями УПЦ у грудні минулого року. Від худорлявого хлопця зі згаслим поглядом, яким запам’ятався Колодій рік тому, не залишилося й сліду.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Священики УПЦ супроводили 73 українських військовополонених крізь "сіру зону"

«Зараз я готую документи, щоб влаштуватись на роботу. Це буде вже цивільна робота, планую займатися вантажними автомобільними перевезеннями, - ділиться планами на життя усміхнений Тарас. – Зв'язок з Церквою та тими, хто допомагав мені звільнитись з полону, я підтримую і досі. Спілкуємось по телефону, мене завжди підтримують».

Тим часом, у холі резиденції перед зустріччю з Митрополитом Онуфрієм помітно нервують гості.

«Я взагалі думав, що десь заховаюсь, мене і видно не буде, а тут довірили таку місію: сказати слово Предстоятелю від імені хлопців», - каже звільнений з полону Олексій Кіріченко.

Проте Наталія Бесараб, яка дочекалась додому свого чоловіка, не нервує, адже радість від зустрічі з рідною людиною, за її словами, затьмарює всі інші почуття.

«Мій чоловік, Андрій Бесараб, знаходився у полоні 19 місяців і 5 днів. Було важко вірити, що його нарешті звільнять, але надія була. Минулого року його вже обіцяли звільнити, але цього не сталося, щось зірвалось, тому зараз ми боялись навіть дихати, лише б його відпустили, - зізнається жінка. – Ми завжди молились, і діти молились. Ми молитвою тільки і жили та сподівались, що Господь нам допоможе. У важкі часи завжди звертаєшся до Господа. Але коли Андрія звільнили, це було немов уві сні. Хотілось підійти до нього та доторкнутися, щоб пересвідчитись, що я не марю. Не хотілося розлучатись ані на секунду».

Як тільки всі гості були в зборі, їх запросили до кабінету Предстоятеля. Робочий простір Митрополита Онуфрія вмить заповнився десятками вдячних родичів.

«Ми дуже раді, що обмін полоненими стався саме напередодні Різдва Христового, адже це свято сім’ї, - привітав присутніх предстоятель УПЦ. – В великому, глобальному змісті сім’я це є Бог і ми всі творіння Божі. Це велика духовна, божественна сім’я. В більш дрібному розумінні сім’я - це окремі народи, окремі сім’ї, коли батько, мати, сини, доньки сходяться до купи. Збираються разом на Різдво навіть ті, хто не пам’ятає змісту цього свята, тому що знають, що це день сім’ї».

Олексій Кіріченко, який ще хвилину тому знервовано перебирав у руках чотки, тепер упевнено зізнався Митрополиту Онуфрію, що допомогло йому вижити в полоні.

«Коли рідні передавали туди релігійну літературу, я бачив, як вона допомагає хлопцям, - пояснив екс-полонений. – Не завжди людина під тиском росте та змінюється. Інколи людина падає. Але я бачив, як піднімається дух людей. Коли людина починає читати духовну літературу, в’язниця перетворюється для неї на монастир. Я не належав до жодної Церкви, але саме в полоні я відкрив для себе Православ’я. Я не знав, що православ’я таке».

Однак Кіріченко зізнався предстоятелю, що досі не відчуває себе звільненим, адже десятки інших українців продовжують рахувати дні і ночі в полоні.

«В мене чоловік більше трьох років в колонії і я спостерігаю, яке це складне, і нажаль більш політичне питання, - зі сльозами на очах бере слово Вікторія Пантюшенко. – Тому участь Церкви це великий шанс на те, що всі хлопці можуть бути повернені. Ми дуже хвилюємось, що полонених на тому боці залишилось мало, і процес переговорів може надовго затягнутись. Але залишились люди, які дуже потребують волі».

Уважно вислухавши схвильовану жінку, Митрополит Онуфрій запевнив, що робота по звільненню українців продовжується і надалі.

«В процесі обміну, який відбувся, наша Церква приймала безпосередню участь. Проте ми не завершуємо цей процес. Ми подали нові списки зі своїми пропозиціями і тепер, на тій стороні, ці списки будуть розглядатись. Другий етап, якщо ми домовимось, не буде останній, буде продовження, і ми будемо клопотати, молитися, просити Бога і людей поки всіх своїх полонених ми не заберемо до себе додому», - сказав Предстоятель УПЦ.

Митрополит Онуфрій наголосив, що для того, щоб процес обміну не завершувався, Церква повинна отримати списки тих, хто залишився в полоні.

«Я хочу, щоб нам передавали списки: хто, де залишився, з конкретними прізвищами, адже процес ідентифікації людини дуже складний. Ми вже подали нові списки, але там небагато людей: близько 10 чоловік, зараз вони перевіряються», - додав Блаженніший Онуфрій.

За словами родичів полонених, окрема проблема дізнатись де саме перебуває в полоні брат, чоловік, син. Наприклад, пані Аліна бідкається, що майже 3 роки не може з’ясувати де подівся її рідний брат Олександр Бондар, який боронив аеропорт Донецька.

«Хлопці з полону говорять, що він живий, адже вони бачили його, проте та сторона нам не дає підтвердження цієї інформації. Я розраховую на те, що священики, які мають змогу перебувати на тій стороні, зможуть віднайти наших хлопців, достукатись, щоб їх допустили в ті місця, де ще утримуються наші хлопці», - каже пані Аліна.

«До мене вже звертались з такими питаннями і ми пересилали списки нашим священикам, які служать на тій території, - відповідав Предстоятель УПЦ. – Однак священик не може піти до в’язниці і запитати хто там є, а кого немає. Це не наша компетенція. Не дивлячись на це, наші священики звертались до тієї сторони, та позитивних результатів дуже мало. Треба молитись Богові, щоб вони м’якше відносились до цього питання».

Насамкінець зустрічі, предстоятель УПЦ розкрив таємницю, завдяки якій Церкві вдало вдається домовлятись про звільнення українців з полону.

«Займаючись процесом звільнення полонених, ми діємо в площині милосердя. Політики, як правило, діють в площині закону. Вони запевняють, що ті люди, які утримуються у нас, згідно з законом – злочинці, а наші полонені ні. Та сторона говорить навпаки. Але якщо ми не навчимось прощати один одного, у нас життя не буде на землі: ми один одного поїмо і нам не треба диявола. Диявол буде відпочивати, а ми один одного нищити, тому має бути прощення. Церква бере участь в цьому процесі тільки в площині милосердя», - підсумував Митрополит Онуфрій.

Дмитро Олександров, "УНІАН-Релігії".

Зустріч Митрополита Онуфрія з матерями і дружинами військовополонених / 4 січня, Києво-Печерська лавра, Центр інформації УПЦ

УНІАН в Google News