Національні хвороби, що призвели до катастрофи століття тому, почалися не за рік, не за п'ять, навіть не за десять, а як мінімум за двісті років до 1917 року, коли почали руйнуватися духовні основи життя освіченого суспільства, так званої еліти.
Про це в свято Казанської ікони Божої Матері, 4 листопада, сказав Патріарх Московський і всієї Русі Кирил у своєму пастирському слові.
"Люди почали втрачати внутрішній суверенітет, віддаючи свої розум і душу тому, що приходило ззовні, сприймаючи сигнали ззовні абсолютно некритично, підганяючи під них свою віру, свій світогляд, що і призвело до втрати віри, духовного та інтелектуального потьмарення", - зазначив Патріарх Кирил.
Водночас, серед причин революції 1917-го року він назвав зміни в суспільстві, які ізолювали Церкву від народу.
"Багато хто ставить справедливе запитання: а що ж Церква? Чому вона не зупинила цей процес? У Церкві є відповідь: при видимому благополуччі Церква була по руках і ногах скута державою.
Звичайно, держава була праволавною, цар був праволавним, але Церква була позбавлена самого важливого - можливості говорити людям, не оглядаючись на владу, Божу правду про їхній духовний стан, давати оцінку, з духовної точки зору, політичних процесів у суспільстві. Церкві було заборонено звертатися з таким посланням до людей, бо главою Церкви був государь, і він говорив від її імені.
Втрата Церквою можливості нести своє пророче слово в якійсь мірі сприяла тому, що все більше освічених людей переставали слухати голос Церкви, і коли в передреволюційні роки полум'яні проповідники стали звертатися до народу, то їх проповідь часто не виходила за стіни храмів", - нагадав Предстоятель РПЦ.
"Ось і сьогодні є певні сили в суспільстві, які не бажають, щоб Церква говорила правду своєму народу, щоб вона зверталася до людей з пророчим словом... Але ми хочемо сказати всім: неможливо ізолювати Церкву від народу, бо Церква - це і є народ", - підсумував Патріарх Кирил.
Текст повністю тут
