Сучасна людина не може повторити подвиги святих древніх часів, але вона може нести подвиг співрозмірний часу, в якому живе.
Про це сказав Блаженніший Митрополит Онуфрій під час своєї проповіді у день пам’яті преподобного Онуфрія Великого, свого Небесного покровителя, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.
Розповівши про житіє святого Онуфрія, Предстоятель наголосив, що преподобний є дивним прикладом того, як «благодать Божа укріпляє людину на такі великі справи і подвиги». Але, за словами Архіпастиря, «звичайно, він не може бути для нас зразком для прямого наслідування».
Окрім того, що сьогодні майже не можливо знайти такі відлюдні місця, як за часів преподобного подвижника, на думку Його Блаженства, існує ще одна, більш важлива причина тому.
«Господь забрав сьогодні у нас благодать для звершення таких великих подвигів. Він дав людині у ці дні благодать терпіти хвороби і скорботи. Преподобні Отці говорять, що ті люди, які будуть жити в останні часи і будуть терпіти з вдячністю все, що буде в світі творитися — і скорботи, і хвороби, і нещастя, дякуватимуть Богу і молитимуться за весь світ, ті люди будуть по своєму достоїнству перед Богом рівні пустельникам та інокам, які жили у древні часи».
Блаженніший владика зазначив, що сучасній людині варто відшукати пустелю у своїй душі.
«Коли Господь навчав молитися, то сказав: “Коли ти молишся, зайди в кліть свою, – тобто свою душу, в серце, всередину, в себе, – і помолися Отцю твоєму, Який втайні. І Отець Небесний, Який втайні, воздасть тобі явно”. – Тобто людина повинна зробити свою душу пустелею, в якій вона – якщо не постійно, то час від часу – буде жити, входити туди і там творити молитву: і за свої гріхи каятися, і молитися за увесь світ».
Митрополит Онуфрій наголосив при цьому, що «душевна пустеля – це не є спустошення душі».
«Пустеля душі, – продовжив він, – це коли в ній немає звірів гордині, заздрості, розпутства, тобто тих страстей і пороків, які не дозволяють нам увійти туди і спокійно, в мирі помолитися Богові».
Позбутися цих пристрастей людина може тільки, прикладаючи зусилля.
«Для того, щоб зробити свою душу такою благодатною пустелею, ми повинні трудитися і боротися з собою, боротися зі своїми немочами, гріхами, пороками. Людина, яка себе понуждає, змушує йти проти гріха, іноді падає, іноді піднімається, але в кінці кінців увінчується успіхом. Тому що гріх перемагається зусиллям. Господь, бачачи наші наміри, дає нам благодать і силу, яка допомагає перемогти наші гріхи».
«Нехай у нас душа буде такої благодатною пустелею, куди ми будемо заходити і де ми будемо звершувати молитви, які потрібні для нашого спасіння, які потрібні для всього світу. Тоді ми хоч трішки будемо схожими на преподобного Онуфрія, пам’ять якого Церква сьогодні звершує, який сьогодні на Небі разом з усіма святими предстоїть перед Престолом Божим і молиться, щоб Господь сподобив нас життя вічного у Христі Іісусі, Господі нашому», - побажав Предстоятель.
