Про те, як провести останній тиждень перед початком Великого посту, розповів єпископ Ірпінський Климент, як повідомляється на сайті синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ.
У календарі Української Православної Церкви останній підготовчий тиждень перед Великим Постом називається Сирною седмицею. Друга його назва – масляна, але це визначення швидше народне.
Великому посту передують підготовчі недільні дні (неділі) і седмиці. Про порядок служб цих неділь і самого Великого посту розповідається у спеціальній книзі – Тріоді пісній, яка охоплює 70-денний період.
Підготовчих передпостових неділь п’ять: Неділя про Закхея, Неділя про митаря і фарисея, Неділя про блудного сина, Неділя про Страшний суд та Спомин Адамового вигнання.
Сирній седмиці передує Неділя про Страшний суд, яку ще називають М’ясопусною. Цієї неділі можна востаннє їсти м’ясо перед початком Великого посту. І тепер, починаючи з понеділка, в період всієї сирної суцільної седмиці – навіть у середу і п’ятницю – за церковним уставом можна вживати сиро-молочну їжу, яйця і рибу.
Потрібно відзначити, що у році всього п’ять суцільних седмиць (загальниць). Вони встановлені церквою в особливо радісні для християн дні і для підтримки перед початком пісного періоду.
Суцільні седмиці:
Святки після Різдва Христового – 7-18 січня.
Після Неділі про митаря і фарисея – у цьому році 23-30 січня.
Сирна седмиця – у цьому році 20-26 лютого.
Світла Великодня седмиця – у цьому році 16-23 квітня.
Троїцька седмиця або тиждень перед Петровим постом – 20-26 червня.
Так, в седмицю сирну, з одного боку – Церква, дбаючи про своїх вірних, дозволяє їсти молочні продукти увесь тиждень перед періодом тривалого суворого посту, а з іншого – віруючі, утримуючись повністю від м’яса, починають готувати себе до майбутнього аскетичного подвигу.
Саме тому важливо виключити у ці дні будь-яку непомірність у їжі і питті. Обмежувати себе варто і в розвагах.
Вважається, що Масляний тиждень, починаючи з понеділка, складається із зустрічей, загравання, ласунки, розгулу, тещиних вечорів, зовиціних посиденьок, проводів і провести кожен з цих днів потрібно особливо. Нічого спільного з християнством це не має.
Якщо говорити про вже сформовану традицію – випікати млинці, запрошувати гостей на спільне чаювання, робити візити родичам – то це прекрасний привід провести час за живим, а не віртуальним спілкуванням. Використати період Масляниці варто, як додаткову можливість – роздати борги, приділити увагу близьким, яких давно не бачив. При цьому не потрібно сліпо слідувати запропонованим в «народі» способам провести Масляну, згідно зі звичаями, які не мають нічого спільного з православною традицією.
Не варто масляницю розцінювати і як останній шанс розгулятися перед постом. Адже в церковній практиці вже все говорить про те, що скоро почнеться найголовніший період в житті християнина – особливий період покаяння і молитви.
На цьому тижні не відбуваються таїнства вінчання. У середу і п’ятницю не служать Літургію Іоанна Златоустого. Вперше під час вечірньої в середу буде виголошена одна з головних великопісних покаянних молитов – преп. Єфрема Сирина зі схилянням колін. Пізніше ми будемо чути цю молитву щодня.
Важливо пам’ятати, що за богослужбовим уставом це ще й Неділя про Страшний суд.
Роздуми про майбутній Суд Божий, на який ми всі предстанемо, можна супроводжувати читанням «Апокаліпсису» апостола Іоанна Богослова – останньої книги Нового Завіті, присвяченій Другому Пришестю у світ Господа нашого Ісуса Христа.
Важливо також, по слову Блаженнішого Митрополита Онуфрія, примушувати себе до добродіяння. І саме цей тиждень – вдалий час, щоб почати. Адже, як говорилося в недільному Євангелії (Мт. 25: 31-46), ставлення до нужденних стане тим фактором, який і визначить нашу долю у Вічності.
Сирна седмиця закінчується Прощеною неділею. Це також день Спомину про Адамове вигнання.
За Божественною Літургією Церква згадує вигнання прабатьків із Раю за неслухняність і непомірність. «Мир с родоначальниками горько да восплачет: снедию сладкою падший с падшими» (Синаксар в Сирну седмицю).
А ввечері у всіх храмах здійснюється Чин прощення. Всі віруючі просять один у одного пробачення, щоб увійти в дні Великого посту, перебуваючи з усіма в мирі. З’явився цей звичай серед єгипетських пустельників, які збиралися в останній день перед постом помолившись, просили один у одного прощення, після чого розходилися у різні куточки пустелі і проводили святу Чотиридесятницю наодинці у аскетичних подвигах.
Починаються заговини на Великий піст.
