Напередодні Всеправославного Собору, який має відбутися влітку цього року на острові Крит, в пресі з’являється чимало чуток про проблеми, які вже понад 1200 років заважають всім православним патріархам, зібравшись разом, розглянути важливі питання церковного життя.
З багатьох причин від української тематики багато в чому залежить принципове питання – чи відбудеться цей Собор у 2016 році. Що ж цей всеправославний форум принесе для українського Православ’я? Які чинники будуть визначати траєкторію розвиту Української Православної Церкви?
Щоб уникнути різноманітних спекуляцій, Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ звернувся за коментарями до Предстоятеля найбільшої конфесії в Україні – Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія. Адже він є безпосереднім учасником всіх робочих нарад на всеправославному рівні, які присвячені підготовці до майбутнього Собору.
Ваше Блаженство! Сьогодні в пресі активно обговорюється тема Всеправославного Собору. Важливо, що питання Українського Православ’я хоча і не відображено у результативних документах наради Предстоятелів у Шамбезі, однак, як відомо з джерел, активно на ній обговорювалося. Святійший Патріарх Кирил нещодавно на Архієрейському Соборі у Москві повідомив, що Константинопольський Патріарх Варфоломій у присутності всіх інших Предстоятелів, цитую, «пообіцяв, що ані під час, ані після Всеправославного Собору не буде вживатися жодних зусиль для того, аби легалізувати розкол в Україні, або для того, щоб в односторонньому порядку надати комусь автокефалію». Зрозуміло, що ця заява викликала шквал емоцій у представників «Київського патріархату». Можна сказати, вона «поставила хрест» на всіх їхніх сподіваннях легалізувати себе методом політичного тиску. Тому сьогодні ми чуємо спроби заперечити цю заяву, або довести, що вона є невірною інтерпретацією слів Патріарха Варфоломія. Оскільки Ви особисто були присутні на всіх засіданнях наради Предстоятелів у місті Шамбезі, чи могли б Ви уточнити, як саме там прозвучали слова Патріарха Варфоломія про долю українського церковного розколу?
У Швейцарському місті Шамбезі під час Синаксису Предстоятелів і представників Помісних Церков було піднято багато питань, що мають загальноцерковне значення. Це ті виклики, які постали перед усіма православними християнами земної кулі. Також було обговорено і питання щодо розколу, який існує в Україні.
Патріарх Варфоломій офіційно заявив, що він визнає в Україні лише одну Церкву, яка називається Українською Православною Церквою, і яку доручено очолювати моєму недостоїнству. Була розмова і на рахунок чуток, що немовби після Всеправославного Собору Константинопольський Патріарх має намір прийняти в свою юрисдикцію тих людей, які в Україні перебувають у розколі. Патріарх Варфоломій заявив, що ні до Собору, ні під час Собору, ні після Собору, він цього робити не буде.
Річ у тім, що майже в кожній Церкві є розкольники. Розкол в Україні давно викликає занепокоєння. Але і у Константинопольському Патріархаті теж є розкольники. Є т.зв. Турецька православна церква, що складається з турків, які прийняли Православ’я. Вони хочуть від Константинопольського Патріарха автономію – не автокефалію, а автономію –однак він їм не надає її. Церкви Америки теж просили автокефалії у всій своїй повноті.
Тобто і Американська Православна Церква, і екзархат Константинопольського Патріархату в Штатах, і інші православні, які присутні на Американському континенті вже давно просили, щоб їх об’єднали в одну Церкву і надали статус автокефалії. Константинопольський Патріарх нічого для цього не зробив – навпаки, він змінив тих своїх екзархів, які підтримували ідею створення в Америці автокефальної Церкви, що об’єднувала б всіх православних.
Є проблема з Православною Церквою Македонії, яка відкололася від Сербської Православної Церкви. Більшість православних Македонії намагаються отримати автокефалію від Сербської Православної Церкви, але ніхто їм її не дає. Тому підчас обговорення цього питання один з архієреїв, які представляли на нараді грецькі Церкви, заявив, що автокефалію сьогодні не можна надавати нікому з розкольників, бо це стане заохочувати до розколів, і не буде корисними для єдності всієї Православної Церкви.
Нещодавно американська агенція First Things опублікувала коментарі радника з екологічної проблематики Костантинопольської Патріархії архідиякона Іоанна Хрисавігіса, у якій він не цитує Патріарха Варфоломія, однак, намагається спростувати повідомлення Патріарха Кирила про обіцянку Константинопольського Патріарха. Зокрема, за його версією, Патріарх Варфоломій, цитую, «підкреслив своє історичне право відповідати на звернення та питання православних віруючих в Україні, як «дочірньої Церкви» Константинополя». Що малося на увазі під цією розмитою тезою у контексті всієї розмови про українське Православ’я?
На початку Константинопольський Патріарх у вузькому колі співрозмовників запевнив, що не буде легалізувати розкольників в Україні. Але наступного дня Святійший Патріарх Кирил попросив Патріарха Варфоломія підтвердити свої слова у присутності вже всіх Предстоятелів Православних Церков. Його обіцянки було офіційно озвучено, і Константинопольський Патріарх Варфоломій не заперечив жодного слова. Він не відмовився від того, що говорив напередодні. Трохи згодом Патріарх Варфоломій додав, що до складу КонстантинопольськоїПатріархії входять українські єпархії у Північній Америці і Канаді. Їх єпископи мають сильні національні почуття і вони хочуть відвідувати своїх родичів в Україні – тому Він не може заборонити їм цього. Але вони кожного разу після прибуття в Україну будуть повідомляти про свій візит канонічну Українську Православну Церкву і жодних стосунків із розкольниками мати не будуть. Ці слова були офіційною заявою Патріарха Варфоломія.
І ще, з Вашого дозволу, одне принципове питання, навколо якого теж виникає чимало спекуляцій. На нараду в Шамбезі були запрошені Предстоятелі автокефальних Церков. УПЦ є не автокефальною, а автономною Церквою у складі РПЦ. Виходячи з цього, чи мали Ви на нараді можливість особисто долучитися до дискусії навколо української проблематики, і яке сьогодні реальне ставлення Предстоятелів до Української Православної Церкви?
Усі Предстоятелі Помісних Церков підтримають нашу Церкву як єдину канонічну Церкву в Україні. Я мав можливість виступити там і представити позицію нашої Церкви. Я підкреслив, що Українська Православна Церква – це Церква, яка охоплює всі регіони України, і що вона послідовно відстоює ідею цілісності Української держави. Мною неодноразово наголошувалося, що наша Церква не сприймає сепаратизм і робить все можливе, щоб Україна зберіглася в цілісності, щоб у ній не було ніяких розколів ні на релігійному, ні на політичному ґрунті. Представники всіх Церков змогли зрозуміти позицію Української Православної Церкви. Разом з тим, ніхто з присутніх не виправдовував дії розкольників. Бо розкольники – це така категорія людей, яка хоче узаконити свої власні амбіції. Вони повинні мати смирення і повернутися в родину Святого Православ’я. Для них двері завжди відкриті, треба мати тільки бажання. Хотів би до цього додати, що усі учасники Синаксису одноголосно засудили таке соціальне явище, як етнофілетизм, тобто націоналізм, який розкольники свідомо використовують, щоб приховувати від людської уваги свої власні духовні помилки.
І на самкінець, що Ви особисто очікуєте від майбутнього Всеправославного Собору? У чому його головне значення?
Сьогодні ми спостерігаємо, як світ глобалізується, все більше перетворюється на велику, загальносвітову державу, у якій політичні кордони будуть втрачати своє значення. Тому наша Свята, Соборна, Православна Церква думає про те, якою може бути її форма організації в цих нових умовах. Я вважаю, що майбутній Всеправославний Собор є однією з перших спроб вибудувати механізми такого соборноправ’я, яке дасть змогу всій повноті Соборної Православної Церкви у майбутньому вирішувати всі важливі духовні питання.
