Шанування як святого останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського пророчо передбачав преподобний Паїсій Величковський.
Як повідомляє Центр інформації Української Православної Церкви, про це розповів директор Міжнародного інституту афонської спадщини в Україні (МІАСУ) Сергій Шумило.
«В архівах ми знайшли лист преподобного Паїсія Величковського до Петра Калнишевського. У1772-му році, тобто за кілька років до арешту Калнишевського, старець Паїсій передбачав ватажку запорізьких козаків вінець небесний. Було це за 240 років до прославлення у лику святих запорізького отамана», - зазначив Сергій Шумило.
Зокрема, дослідник знайшов і видав листування двох українських святих, в якій старець Паїсій Величковський, звертаючись до Петра Калнишевського казав: «Созидает Вам Христос храмину нерукотворену вечну на небесех, за украшение обителей украсит душу Вашу венцем неувядающим, за приодеянии нагих удов Христовых одеет душу Вашу нетления одеждою и сподобит в Небесном Своем чертозе вечно наслаждатися божественныя своея славы».
На думку Сергія Шумило цей фрагмент пояснює причини смиренної поведінки Калнишевського при арешті, під час 25-річного ув'язнення і після звільнення.
Шість маловідомих листів прп. Паїсія Величковського до кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського опубліковані у недавній книзі Сергія Шумило «Преподобний Паїсій Величковський і Запорізька Січ».
За словами Сергія Шумило, з листів відомо, що останній ватажок запорізьких козаків надавав матеріальну допомогу афонському братству старця Паїсія на Святій Горі Афон і в Молдовалахії. Також Петро Калнишевський був ктитором афонського козачого скиту «Чорний Вир» та інших обителей та храмів. Передавав він щедрі пожертви і до храму Гробу Господего в Єрусалим.
Як повідомлялося, канонізація у лику місцевошанованих святих останнього кошового отамана Запорізької Січі святого праведного Петра Калнишевського відбулася 13 листопада 2015 року. Рішення про канонізацію було прийнято Священним Синодом Української Православної Церкви 23 грудня 2014 року (Журнал №88).
