Різдвяний (Пилипів) піст встановлений у Православній церкві напередодні Різдва Христового для того, щоб віруючі, очистивши себе покаянням, молитвою й постом, могли благоговійно зустріти Сина Божого, що з'явився у світ, і крім звичайних дарів та жертв, принести Йому чисте серце й бажання слідувати Його вченню.
В історичних джерелах Різдвяний піст згадується з IV століття. Спочатку він тривав 5 днів, потім 7, 21 день і, нарешті, 40 днів - як Великий піст, що й було закріплено реформою 1166 року, коли за рішенням Константинопольського патріарха Луки Хрисоверга Різдвяний піст для всіх православних християн "візантійського обряду" став сорокаденним - з 28 листопада по 6 січня за новим стилем.
За словами святителя Іоанна Златоуста, "помиляється той, хто вважає, що пост лише в утриманні від їжі. Справжній піст є віддалення від зла, приборкання язика, відкладення гніву, приборкання похотей, припинення наклепу, брехні й клятвопорушень".
А ось що писав про Різдвяний пості митрополит Сурожський Антоній (Блум):
"Піст - це час, коли ми повинні встати перед обличчям суду Божого, вслухатися в голос свого сумління: як ми ставимося до інших, до себе, до Бога, як ми вчимося в Церкви молитви, поклонінню й слухняності Божим заповідям?
І поставимося також уважніше, ніж ми це робимо зазвичай, до дотримання фізичних правил посту. Вони розраховані на те, щоб допомогти нам струсити розслабленість і потурання своїм слабкостям, пробудити в нас чуйність і бадьорість, не дати нам заскніти в нашій приземленості, яка заважає нам здійнятися до Бога".
