Понеділок,
23 жовтня 2017
Наші спільноти

6 серпня - пам'ять святих благовірних князів-страстотерпців Бориса і Гліба

н

Святі благовірні князі-страстотерпці Борис і Гліб (у святому хрещенні Роман і Давид) - перші руські святі, канонізовані як Руською, так і Константинопольською Церквами.

Вони були молодшими синами святого рівноапостольного князя Володимира. Народились незадовго до хрещення Русі. Святі брати були виховані в християнському благочесті.

Старший із братів - Борис отримав гарну освіту. Він любив читати Священне письмо, твори святих отців і особливо житія святих. Під їхнім впливом святий Борис розпочав плекати гаряче бажання наслідувати подвигу угодників Божих і часто молився, щоб Господь удостоїв його такої честі.

Святий Гліб з раннього дитинства виховувався разом з братом, і поділяв його прагнення присвятити життя виключно служінню Богові. Обидва брати відрізнялися милосердям і серцевої добротою, наслідуючи приклад святого рівноапостольного великого князя Володимира, милостивого і чуйного до бідних, хворих і знедолених.

Коли брати підросли, Борису дістався від батька Ростов. Молодий князь правив їм з мудрістю. Незадовго до своєї смерті Володимир викликав Бориса в Київ, дав йому військо і направив у похід проти печенігів. Незабаром великий князь помер, і його старший син Святополк самовільно оголосив себе великим князем Київським, скориставшись тим, що Борис був у поході.

Святий Борис не хотів оскаржувати це рішення - йому була неприйнятна сама думка міжусобної війни. Борис розпустив своє військо зі словами: «Не підніму руки на брата свого, та ще на старшого за мене, якого мені слід вважати за батька!»

Але Святополк боявся, що брат передумає і силою відбере в нього Київський престол. Він підіслав до Бориса вбивць. Незважаючи на те, що святий Борис дізнався про страшну загрозу, він не став ховатися. На нього напали зі списами прямо під час молитви. Сталося це 24 липня 1015 (6 серпня за новим стилем) на березі річки Альти.

Князь загинув не відразу, першим убили його вірного слугу Георгія Угрина, який кинувся на захист Бориса. Сам же святий на ледь вийшов із шатра, де молився, і сказав вбивцям: «Підходьте, браття, закінчіть службу свою, і нехай буде мир брату Святополку і вам».

Тоді воїни знову прокололи тіло князя списом. Князь ще дихав, коли вбивці везли його до Києва, щоб показати Святополку. По дорозі вони зустріли двох варягів, яких послав Святополк. Варяги побачили, що Борис ще живий, і добили святого ударом меча в серце. Тіло страстотерпця привезли до Вишгорода і в таємниці від усіх поклали в храмі в ім'я святого Василія Великого.

Святополк не зупинився на одному вбивстві. У той час Гліб княжив у Муромі. Старший брат відправив до нього воїнів. Як і Борис, Гліб теж заздалегідь знав, що до нього підіслані вбивці. Але міжусобна війна для нього була страшніше смерті. Вбивці наздогнали князя в гирлі річки Смядині, поруч зі Смоленськом.

Після подвійного вбивства Святополк, якого в народі прозвали Окаянним, правив недовго. Він закінчив свої дні у вигнанні, ненависний усіма. Міжусобні війни поступово припинилися.

Подвиг смиренності і послуху зробив Бориса і Гліба воістину народними святими. Великий князь Київський Ярослав Мудрий відшукав мощі святого Гліба і поклав їх у храмі в ім'я святого Василя Великого у Вишгороді - поруч з мощами святого князя Бориса. Святі останки братів прославилися численними чудесами.

Страстотерпцям Борису і Глібу моляться про мир у Вітчизні, про добре відношення правителів, про збереження від міжусобиці та про дарування мужності перед лицем небезпеки.

Читайте про найважливіші та найцікавіші події в УНІАН Telegram та Viber
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
loading...

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку