Радониця - особливий день, який Православна Церква виділила у післяпасхальний період для відвідування кладовищ та поминання спочилих.
Як повідомляє Центр інформації Української Православної Церкви, посилаючись на главу адміністративного апарату Київської Митрополії ієромонаха Віктора (Коцабу), вівторок після пасхального тижня на Фоминій седмиці отримав назву від слова “радість”, через те, що Великодні святкування тривають. Це свято в українській традиції має також назви: Проводи, Радовниця, Радуниця, Гробки, Діди.
“Радониця - особливий день поминання спочилих після Світлого Христового Воскресіння, адже з Великого Четверга закінчується молитовний спомин покійних. На Пасхальній седмиці поминання спочилих також не відбувається, заупокійне богослужіння переноситься на вівторок другого тижня після Великодня, коли можуть бути звершені Літургія і повна панахида”, - пояснює ієромонах Віктор (Коцаба).
За словами отця Віктора, зазвичай у цей день після вечірнього богослужіння або після Літургії звершується повна панахида, в яку включаються великодні піснеспіви.
“Віруючі відвідують кладовище, щоб помолитися за спочилих. Прийшовши на кладовище, треба прибрати могилу та запалити свічку, звершити літію - посилене моління, для чого запрошують священика. Можна прочитати акафіст за упокій померлих, Псалтир, проспівати Пасхальні піснеспіви, або ж просто помовчати, згадуючи покійних”, - розповідає ієромонах.
Священик нагадує, що традиція особливого поминання спочилих існувала ще в язичницькій Київській Русі, а після прийняття християнства отримала християнську форму та зміст. Зокрема, за свідченням святителя Іоанна Златоуста (IV ст.), свято Радониці відзначалося на християнських кладовищах в давнину.
Ієромонах Віктор (Коцаба) підкреслює, що традиція залишати їжу, крашанки на могилах існувала в радянський час, коли Церкви переслідувалася з боку держави, і вона не є церковною.
“Неприйнятно з церковної точки зору ставити на могилу горілку і чорний хліб. Таке «поминання» неприпустимо. Душа спочилого відчуває велику потребу в нашій постійній молитві, бо сама вона не може творити добрих справ, якими була б у змозі умилостивити Бога”, - розповідає представник Церкви.
Водночас отець Віктор пояснює, що особливе місце Радониці в річному колі церковних свят - відразу після Світлого Пасхального тижня, закликає не заглиблюватися в переживання з приводу смерті близьких, а, навпаки, радіти їх народженню в інше життя, що не має кінця.
“Перемога над смертю, яка здобута смертю та Воскресінням Христа Спасителя, витісняє смуток про тимчасову розлуку із рідними. Тому ми з вірою, надією на життя вічне стоїмо біля могил спочилих”, - підсумував отець Віктор.
