Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви Митрополит Київський і всієї України Блаженніший МЕФОДІЙ
ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВІМО ЙОГО ! Бог, що перебуває в місці неприступному, Якого неможливо побачити і залишитись живим, Котрому, як думали люди, немає до них ніякого діла, Сам захотів явитися на землю не в славі, не в могутності земній, яка відлякує, а в образі, викликаючому довіру, засвідчуючому, що Йому не байдужі люди, що Він хоче віднайти і спасти одряхлілих й занепалих від гріхів. В часи правління Цезаря Августа на далекому сході зійшла нова невиданої краси зірка. Люди цілими родинами виходили із домівок, щоби полюбуватись дивовижним видовищем палаючої на куполі нічного неба зірки. Волхви-мудреці, дослідивши древні пророцтва, прийшли до дивовижної істини: «Великий Цар народився в Юдеї. Потрібно спішити, поклонитись йому і вручити дари, гідні Його величі». Шлях їхній пролягав через гори і пустині, де водились дикі звірі і скривались розбійники. Ведені таємничою зіркою волхви дістались до місця призначення. Віра їхня була нагороджена. Вони не зневірились вбогістю житла, не спокусились відсутністю могутнього Царя, а в біднім беззахиснім младенці впізнали Бога, до часу скрившого своє божество в людському тілі, благоговійно поклонились Йому і піднесли дари - золото, смирно і ладан. Переказ, що дійшов з давнини, говорить, що в ту святу різдвяну ніч младенець Христос сумно плакав. Сльозинки стікали по лиці і падали на жорстку солому Його ложа. Він плакав не тому, що народився в холодному вертепі, лежить в яслах, в оточенні безсловесних тварин, що Його народження байдуже зустріли люди, навіть шукали вбити. Зовсім не через це! Він тихенько плакав через нас - злих, жадібних, зрадливих і невдячних. Він плакав, що навіть прийшовши вбогим і беззахисним младенцем, не зміг зворушити людську байдужість і дотепер Господь - безпритульний вигнанець, немаючий де голову приклонити на землі. Христос нині знову народжується у тісній і темній печері, зневажений усіма. Чим ми Його порадуємо? Що принесемо в дар? Криваві події, терзаючі нашу Державу, не дозволяють нам, подібно до волхвів, піднести багаті дари. Народжений в бідності і не потребує їх, Він хоче отримати в дар наші серця. «Дай Мені сине Мій, своє серце» (Притч.2326). Серце - джерело життя. Господь хоче перебувати в нашому серці, щоби дарувати нам повноту життя. Зробити його по справжньому щасливим без Бога - це неможливо. «Ось Я, стою під дверима та стукаю. Коли хто почує мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду вечеряти з ним» (Об.3,20). Нині час сприятливий подарувати своє серце, яке Господь не привласнює, а напоєне іще більшою любов’ю, повертає на землю, для подальшого жертвенного служіння людям, виконання Його святої заповіді, любові до ближнього, аби позбавити людей від безумства, та примирити розділених ненавистю, забувших, що пролита кров одновірців не прощається ні в цьому житті, ані в житті вічному. В час всенародного випробування Свята Церква, закликає нас забути про себе, бути вищими за все особисте, заради святої цілі визволення нашої Богом даної землі. Навчімось і ми, подібно до новітніх героїв, жертвувати Богу і народу свої життя! Младенець Христос прийме нашу чисту жертву і ми відчуємо щастя вічного життя, вічного блаженства з Богом. ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! Вітаємо інших славних захисників вітчизни, ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! Вітаємо весь благочестивий український народ, мужній і сильний, достойний, як ніхто інший, на щастя. Різдвяна радість нехай переповнює наші серця! Младенець Христос благословляє своїми рученятами нашу землю. Україна відбудеться, стане нашою не тільки по назві, а насправді буде люблячою матір`ю для всіх своїх дітей! ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВІТЕ ЙОГО! Блаженніший МЕФОДІЙ Митрополит Київський і Всієї України Предстоятель УАПЦ Різдво Христове 7 січня 2015 р. Б м. Київ, Україна
