этот материал доступен на русском

Настоятель Свято-Троїцького Китаївського монастиря розповів про справжнє щастя і тишу думки

15:41, 04 вересня 2018
Православ`я
2862 0
Настоятель Свято-Троицкого Китаевского монастыря / segodnya.ua

Отець Прохор – колишній чернець Києво-Печерської лаври, нині настоятель Свято-ТроїцькогоКитаївського монастиря поділився з газетою "Сегодня", як виховати себе і щопотрібно бажати один одному в день народження.

— Отець Прохор, скажіть, чи так уже сильно монахи відрізняються від прихожан?

— Ченці – теж люди. Тільки в чернецтві що найважливіше? Молитва і піст? Не тільки. Це важливо для всіх віруючих. У ченця є обітниця безшлюбності – цілковита посвята себе Богові. Є обітниця посту, але це не означає, що ми їмо тільки одну картоплю! Але пріоритети ченця повинні бути перш за все про їжу духовну. І найголовніше для ченця – послух. Нам треба бути слухняними, як Христос був слухняний Отцю. Згадайте Його молитву в Гефсиманії – це і була обітниця послуху. Але послух важливо не тільки в монастирі, а й у сімейному житті. Щоб утримати мир у родині, треба десь поступитися.

Деякі молоді люди приходять в монастир в "рожевих окулярах". Прочитали, як красиво пишуть книги про Серафима Саровського, який сказав слово – і людина отримувала зцілення. Відмінні приклади! Хочеться приносити користь суспільству. А якщо ще за це дякувати будуть – то взагалі чудово! Але рідко які книги пишуть про те, скільки Серафим Саровський відчував бід, нападок диявольських, скорботи, які нам і не снилися. Рідко пишуть, що преподобний Серафим свою працю поклав не для подяки людської, а щоб служити Богу.

Тому чернецтво і досягнення рівня Серафима Саровського не що інше, як максимальна самопожертва. Преподобному потрібен був тільки Бог, він дивився тільки на Господа. Якщо ви так зможете – тоді можна і в ченці. Але частіше самопожертва змінюється питаннями: "А чого йому, а не мені?" ...

Хто весь час щось критикує – той ніде не приживеться. Монашество – це найвищий ступінь служіння Богу. Ченцем може стати кожен, але вважатиме його монахом Сам Бог? Ось що важливо! Для цього є совість.

— Монастир – це теж сім'я?

— Так і є. Це громада, де тебе всі знають, і знають про тебе все – і твої немочі, і твої досягнення. Є бажання – виправляйся. Людина – це процес, а не факт. Є чин прощення перед Великим постом. Ми просимо у прихожан вибачення за те, що десь розлютився, що щось не те сказав.

Відразу людина не зміниться. Все починається з малого, але і воно часом насправді виявляється великим. Тільки Бог знає нутро людини. "Усі Бача, як чернець скаче, але не всі Бача, як чернець плаче".

Ми часто думаємо, що якщо хто вчинив погано, так він поганий. А може ж бути так, що людина дуже хороша, але вчинила погано? Може. Або навпаки, людина просто негідна, а взяла і зробила добру справу.

Тому виправлення слід починати з себе. Якщо копнешь в себе і почнеш наводити там порядок, то колись буде інших засуджувати і дивитися. Одна справа сказати, що людина – злодій, а інше – що вона вкрала. Сказати на людину "злодій" – це суд, який нам творити не можна, його здійснює тільки Бог. Скажеш так, і Господь тебе запитає: "А ти хто?" Не суди ти, і тебе не засудять.

— Підкажіть, як контролювати свої емоції, нарікання і негативний погляд на життя?

— Поступово. Іноді Господь нас як би залишає на якийсь час, і ми залишаємося один на один з собою, починаємо себе неправильно вести. Людина грішить в яких ситуаціях? Коли вона про Бога забуває. Якщо будемо весь час пам'ятати про Бога, то нам буде соромно. А забув – і пішов у рознос.

— Ви якось сказали, що хочете всім тиші думки. Що ви мали на увазі?

— Навіть в молитовнику є повчання, що перед молитвою треба постояти трохи в тиші, "прийти в себе". Молитва вимагає тиші, тиші думки – це найкраще побажання людині на день народження, на день ангела. Те беззвучие помислів, без якого не буває справжньої молитви.

Кажуть, не буде здоров'я – не буде нічого, але це тільки частково правда. Здоров'я – само собою. Не буде духовного здоров'я – не буде нічого, ось так точніше! Ось попросили ви квартиру, отримали, пораділи – і все, щастя пішло. А тиша думки, спокій серця – це і є щастя, яке постійно. Решта тимчасово.

— Мене якось запитали, а якщо ми не будемо читати "Отче наш, хліб наш насущний дай нам днесь", то Господь не дасть нам хліба? Адже дасть ... То яка різниця?

— Господь дасть хліб і без молитви, але якщо ми будемо Його про це просити, то будемо для Нього бажаними дітьми. Ми розуміємо – у нас є руки, ноги, і слава Богу! Але ж є ті, у кого цього немає. Ми звикли дивитися тільки на краще навколо нас, звідси і нарікання, і заздрість. А треба б навпаки. Погано тобі? Сходи до тих, кому гірше. Це не жарт. Сходи в будинок для людей похилого віку або до дітей-інвалідів, відмовників. Потім вийдеш звідти і подумаєш – у мене ж все є! Так, зарплата маленька, але це така дрібниця!

А ось якщо раптом вловив на те, що вважаєш себе краще когось, навпаки, порівняй себе з кращими. Відкрий житія святих, того ж Серафима Саровського, і зрозумієш – тобі ще працювати і працювати над собою.

"Сьогодні".

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter