Ключ до вирішення української церковної проблеми — не в Константинополі і не в Москві, а в Україні.
Про це сказав заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ протоієрей Миколай Данилевич у коментарі для Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ.
«Автокефалія надається за згоди всіх Помісних Православних Церков. І це логічно. Якщо Константинополь прийме певне рішення, то його мають визнати всі Помісні Православні Церкви. Потрібна, скажімо так, ратифікації всіма Помісними Православними Церквами. Тому немає сенсу одній Церкві приймати певне рішення, знаючи заздалегідь, що інші Церкви його можуть не визнати. Це нерозумно.
Насправді є невирішені питання першості у світовому Православ’ї.
Константинопольський Патріарх є першим за диптихом, але не є Папою Римським для нас. У Католицькій Церкві Папа Римський вирішує один і з його рішеннями всі погоджуються. У нас, в Православній Церкві, не вертикальна система прийняття рішень, а горизонтальна. Тому будь-які з них мають бути погоджені зі всіма Помісними Церквами, інакше це може спричинити певні розділення аж до припинення Євхаристійного спілкування.
Наскільки мені відомо, ніхто не хоче створити проблем, а хочуть допомогти вирішити проблеми. Про це говорив зокрема митрополит Гальський Еммануїл, котрий приблизно так сказав: «ми не хочемо створити ще один розкол, а хочемо допомогти подолати той розкол і приєднати всіх, об’єднати всіх».
Тому питання Томосу само по собі не вирішує всіх питань.
Питання Томосу як печатка в паспорті в графі «Сімейний статус». Ми всі чудово знаємо, що печатка в паспорті не тримає людей. Люди спочатку люблять один одного, зустрічаються, вирішують жити разом і потім вже ставлять печатку, як кінець цього шляху. А нам пропонують навпаки: “Ми дамо вам Томос, поставимо вам печатку, а ви далі постарайтеся миритися між собою, постарайтеся любити один одного”.
Через те позиція нашої Церкви полягає в тому, що потрібно знайти внутрішню єдність, а для цього потрібно говорити, звісно, з огляду на церковні канони.
Ключ до вирішення української церковної проблеми — знаходиться не в Константинополі і не в Москві, він знаходиться в Україні й зокрема в Києві.
Чому? Тому, що сама проблема виникла не в Константинополі і не в Москві, проблема виникла тут. Наприклад, ми прагнемо, щоб Україна в політичних процесах була суб’єктом. Проте у церковному плані вона стає об’єктом, а не суб’єктом цих процесів. Рішення має бути прийняте тут, примирення має бути тут. Ми бачимо, з якою агресією захоплювалися наші храми на Заході України. Приблизно 40 храмів було захоплено. Ми знаємо, як люди ставляться один до одного, і це є проблема, через що ми зараз не робимо якихось кроків, які б привели до розділень всередині самої Церкві", - зазначив Миколай Данилевич.
