Намісник Свято-Успенської Почаївської Лаври митрополит Почаївський Володимир переконаний – щороку долати сотні кілометрів спонукає православних християн жива віра і любов до Божої Матері. Пресвята Богородиця особливо опікується не тільки Почаївською обителлю, а й тисячами людей, які звершують заради Неї свій молитовний подвиг.
Про це в інтерв’ю напередодні престольного свята – Успіння Пресвятої Богородиці – Інформаційно-просвітницькому відділу УПЦ розповів настоятель святої обителі митрополит Володимир.
Нагадаємо, цього року понад 30 тисяч вірян пройшли з молитвою до Божої Матері 210 кілометрів з Кам’янець-Подільського до Почаєва напередодні престольного свята Лаври.
— Паломники, відвідуючи чернечі обителі, часто чують, що Ігуменею в них є Сама Пресвята Богородиця. Що це означає?
— Не безпідставно люди так вірять і так розуміють це. Тому що бачачи, як Матір Божа бере реальну участь у нашому житті, стає зрозумілим для всіх нас, що Матір Божа невидимо присутня між нами і невидимо керує тією сім’єю, яка несе чернечий подвиг в обителі.
Наприклад, великий прояв милості Божої, милості Божої Матері до нас – це те, що Матір Божа явила відбиток Своєї правої стопи. Великий прояв милості до тих, хто підвизалися на цій горі, – це те, що Вона прославляє Свій образ чудесами. Великий прояв милості Божої і Божої Матері до нас у тому, що Вона спасла обитель від нашестя татар.
З історії Церкви, з історії окремих монастирів ми знаємо безліч прикладів, які свідчать про те, що дійсно: видимо в монастирі несе послух ігумен, невидимо Ігуменею монастиря є Божа Матір, Яка внушає ігумену та братії, як правильно діяти в ті чи інші моменти.
— Чому Лавра названа саме на честь події Успіння Пресвятої Богородиці?
— Почаївська Лавра названа на честь Успіння тому, що це найбільш велике свято, празник із празників на честь Божої Матері. Це свято ще називають Богородичною Пасхою. Також це через те, що наші попередники хотіли жити під особливим Покровом Божої Матері.
Одні називали монастирі Покровським, Введенським або на честь Різдва Божої Матері. Наші попередники, які зокрема заснували Почаївську Лавру, назвали обитель на честь Успіння Божої Матері. Цим вони засвідчили, що союз землі з Небом – це реальний союз. Як ми співаємо в Тропарі свята Успіння Пресвятої Богородиці, що «в рождестве́ де́вство сохрани́ла еси́, во успе́нии ми́ра не оста́вила еси́, Богоро́дице», тобто, щоб Вона нас не покинула.
Є багато ознак, які свідчать про те, що Матір Божа після свого Успіння, після переходу від землі на Небо не покидала нас і завжди промишляла про тих, котрі зверталися до Неї з вірою та упованням.
— На Успіння Богородиці до Почаївської Лаври люди йдуть Хресним ходом аж із Кам’янець-Подільського. У чому полягає подвиг цих людей, для чого вони долають сотні кілометрів?
— Не просто людям покинути свої справи і протягом майже тижня йти степами, лугами, полями під променями палючого сонця. Ми бачимо, що віряни, дійсно, звершують героїчний подвиг. Вони вимолюють, можна сказати, «миру мир», а душам нашим і власним – милість Божу.
Тож цей Хресний хід надихає не тільки тих, хто беруть участь у ньому, але й усіх нас. Тому що ми бачимо: у людей є жива віра і велике уповання на милість Божу. Цим самим вони прославляють Ім’я Боже, цим самим вони здобувають добрі справи, цим самим вони прославляють Преблагословенну Діву Марію, на свято Якої вони і прямують до Почаївської Лаври.
Видно, що серед православних християн, які йшли цим Хресним ходом із Кам’янець-Подільського до Почаївської Лаври, панує особлива благодать Божа, яка просвіщає людей.
А їхня молитва зв’язана з фізичним трудом, через те тіла трудяться, а вуста і серце внімають словам молитви так, що зрозуміло: такий образ молитви Хресного ходу – богоугодний і, як чуємо від людей, дуже духовний. Також бачачи, які чудеса звершуються під час цього ходу, ми можемо міркувати, що це – труд богоугодний.
— Розкажіть, будь ласка, про що просять люди і в чому отримують допомогу?
— Просять благополуччя собі, своїй смі’ї, дітям. У тих сім’ях, які не мали наступників, після молитовного ходу часто буває поповнення. Якщо ми подивимося, коли був започаткований хресний хід із Кам’янець-Подільського до Почаївського монастиря, то дізнаємося про чудо зцілення бабусі, яка прийшла з онучкою хресним ходом до Почаєва, помолилася біля відбитку стопи Божої Матері, помазала очі святою водою і прозріла.
Це сталося більше 150 років тому, і це був перший хресний хід. Те, що звершувалося протягом цих більше ніж 150 років, неможливо описати… Спілкуючись із людьми, ми переконуємося в милості Божій, що Бог, Небо чує наші молитви і відповідає на наші прохання.
