На Закарпатті готуються до святкування 10-річчя прославлення місцевошанованого святого, преподобного Іова Угольського.
Святкування 10-річчя прославлення преподобного Іова Угольського відбудеться 18 вересня у Свято-Дмитрівському храмі села Мала Уголька, де почивають чесні мощі угодника Божого. Про це повідомляється на сайті Хустської єпархії УПЦ.
Преподобний Іов (в миру Іван Георгійович Кундря) народився 18 травня 1902 р. у с.Іза Хустського району на Закарпатті у багатодітній сім’ї.
З раннього дитинства Іван став проявляти палке бажання до подвижницького життя. Як він сам оповідав, у 1915 році в с. Ізу прибув із Мараморош-Сиготу (нині місто на території Румунії) ієромонах Амфілохій. За те, що він, під час свого перебування на Закарпатті, таємно звершував православне богослужіння, угорська влада почала його переслідувати, із-за чого йому приходилось переховуватися. Притулком у таких випадках стало сімейство Кундрі, в помешканні якого і укривався православний священик, а майбутній подвижник Іван, разом із братом, носив йому їжу.
У своєму рідному селі Іван закінчив восьмирічну народну школу, а в 1920 р. і, так звані, господарські курси. В 1924-1925 рр. – він служив у чехословацькій армії в Михайлівцях (Словакія).
В 20-х роках ХХ сторіччя у Свято-Пантелеімонівському руському монастирі на Афоні несло свій чернечий подвиг досить значна кількість закарпатців. І якраз сюди, і вирішив направитись після військової служби Іван Кундря.
22 грудня 1938 року архім.Алексій (Кабалюк) постриг послушника Івана Кундрю в ченці з нареченням імені Іов.
В 1939 році Закарпаття було окуповано Угорщиною і о.Іов вирішив емігрувати в Росію. В 1940 р. він звершив цю свою ідею, але на радянській границі був арештований та засуджений на 25 років таборів. Кундрю переводили із табору в табір: деякий час він був у Воркуті, потім на Колимі і Норильську.
В 1942 році монаха Іова, як громадянина Чехословацької республіки, взамін табірних умов проживання, забрали на фронт, перевівши його в корпус Людовика Свободи артилеристом. По закінчені війни о.Іов деякий час охороняв чехословацьке посольство у Москві, а в 1945 р. повернувся в рідну обитель.
10 грудня 1945 року братія Городилівського скита просила єпископа Нестора рукоположити о.Іова в сан ієромонаха. Рукоположення звершилось в празник Благовіщення Пресвятої Богородиці 7 квітня 1946 року. На монастирському зібранні братія єдинодушно обрала ієром.Іова Настоятелем.
За часи настоятельства о.Іова, обитель стала розширюватись та укріплятись. Монахи збудували трапезну, братський корпус, кухню.
У 1958-59 роках старець Іов знаходився у Свято-Николаївському монастирі с. Іза-Карпутлаш Хустського району, потім у Спасо-Преображенському монастирі с. Теребля Тячівського району, де якийсь час ніс послух Настоятеля. Але невдовзі і ці монастирі були закриті і ігумена Іова направляють нести послух на парафіях єпархії.
Із 1962 року і аж до своєї кончини (28 липня 1985 р.) о.Іов ніс послух Настоятеля храму святого Димитрія Солунського, що в селі Мала Уголька Тячівського району, де колись у давнину був монастир.
За п’ять років до свого упокоєння – 25 лютого 1980 р., о.Іов склав заповіт, в якому сповіщав: «Я, нижеподписавшийся архимандрит Иов, 20 лет прожил в Малой Угольке при храме св.Димитрия. Моя жизнь подходит к концу, скоро мне исполнится 80. Неизвестен день моей смерти. Много священников завещают похоронить их в монастыре или в родных сёлах, а я запрещаю куда-нибудь увозить моё грешное тело. Завещаю отпеть монашеским чином и похоронить возле креста на средине кладбища».
28 липня 1985 року, в день молитвенної памяті святого рівноап. князя Володимира, архімандрит Іов мирно відійшов до Господа. В день своєї смерті, у неділю, він відслужив Божественну Літургію, проголосив змістовну та обширну проповідь та виконав всі необхідні треби для віруючих. У той же ж день, о 10-й годині вечора, йому стало погано, і з молитвою на вустах він закінчив своє земне подорожування.
18 вересня 2008 року відбулося прославлення преподобного Іова Угольського як місцево-вшанованого святого. Святкове богослужіння з цього приводу очолив Блаженнійший Володимир, митрополит Київський і всієї України разом с багатьма архіпастирями та чисельним духовенством.
