Головною перешкодою, що заважає жити, розвиватися, радіти, є поверхневість. Вона роз'їдає все хороше в людині, як іржа, не залишаючи після себе нічого.
Усі наші добрі наміри, починання завжди пов'язані з випробуваннями, одне з перших – дозвіл собі поверхневого підходу до справи.
Як тільки ми спокусимося таким, відразу втрачаємо благодатну допомогу Всевишнього, без якої неможливо нічого хорошого створити.
З поверхневим ставленням, ми робимо все без належного самозабуття та занурення: спілкуємося, працюємо, живемо, любимо...
Ми існуємо в пів руки, дихаємо в пів груди, рухаємося по життю в пів сили. І в результаті перестаємо бути людиною, здатною співчувати, співпереживати, дякувати, радіти.
Багато вважають поверховість дурною, не вартою уваги, проблемою. Але вона вбиває особистість рано чи пізно. Скільки людей потрапили в її мережі і ніяк не можуть вибратися, бо не вважають її злом. Знаходяться в її мережах, а думають, що вільно живуть. Ілюзія та обман.
Батьки поверховості – лінь та егоїзм. Саме з цієї суміші вона виростає, тут її коріння. Підживлюється ж ретельно ця суміш нашим лицемірством. Це коли ми махаємо рукою, переконуючи себе й інших, що і так зійде, коли виправдовуємо свою лінь, коли закриваємо очі на несумлінне виконання, коли погоджуємося з неякісним результатом, усвідомлюючи його кострубатість.
Без усвідомленої боротьби з поверхневістю не можна досягти земного щастя, тим більше ніяких духовних досягнень бути не може. І така боротьба – це величезне зусилля душі, тіла, духу. І лише це єдиний можливий шлях для віруючої людини.
Боротьба з поверхневістю – це боротьба зі своєю недосконалістю, з тією червоточиною, тим вразливим місцем, через яке просочується будь-який гріх у душу. Поверхневість – це вада, дефект душі. Він лікується істинним благочестям і любов'ю.
Лише їм під силу вирішити будь-які вади та дефекти.
Митрополит Антоній - для "Аргументи і Факти".
