В день пам’яті Собору святих Слобідського краю, 1 червня, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій очолив Божественну літургію у Свято-Благовіщенському кафедральному соборі Харкова, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.
Після читання Святого Євангелія Предстоятель звернувся до пастви зі словом проповіді. Архіпастир нагадав вірним історію існування Церкви у давні часи та пояснив, чому ініціативи політиків щодо церковного життя не принесуть користі ані Церкві, ані державі. Також Блаженніший Владика розповів про свято, з нагоди якого відбулось богослужіння:
За богослужінням була піднесена сугуба молитва про мир в Україні.
Наприкінці Божественної літургії Блаженніший Митрополит Онуфрій привітав вірних з 25-літтям прославлення Собору новомучеників Слобідського краю. Митрополит Харківський і Богодухівський Онуфрій виголосив подячне слово та підніс у дар Предстоятелю ікону Собору святих Слобідського краю з частинкою мощей.
Після Літургії відбувся хресний хід за участі дітей, який завершився подячним молебнем на території єпархіального управління. Блаженніший Архіпастир привітав усіх зі святом, а найменших учасників богослужіння з Днем захисту дітей.
*** 25 років тому було встановлено свято Собору Слобожанських святих, до яких увійшли і давні святі, які до революції були прославлені. Але більша частина святих, які увійшли до Собору, це ті, які пережили революцію, які в тому людському хаосі були світильниками для людей, які не втратили ні себе, ні той шлях, яким має йти священик і людина. Це священномученик Онуфрій та інші священномученики, які свою віру і любов до істини, до Христа засвідчили кров’ю. І ми радіємо, що у нас такий Собор святих. І ми просимо, щоб ці угодники Божі підносили свої молитви за нас, щоб ми не загубилися в цьому шаленому потоці, який кудись мчить, але мчить, швидше за все, до кінця – до кінця світу. І щоб ми в цьому хаосі не втратили себе, не втратили Бога в своїй душі, щоб ми не втратили той шлях, який веде до Христа. Тому що багато шляхів сьогодні пропонується людині: ти туди можеш піти, і туди, і туди – а про Бога забуваємо, забуваємо, що треба йти тим шляхом, який веде до Бога. Якщо людина піде іншим шляхом, вона буде нещасною.
