У Пюхтицькому Успенському ставропігійному жіночому монастирі в Естонії вперше 5 травня святкувалася пам'ять святої блаженної Катерини Пюхтицької, прославлення якої відбулося 20 березня.
Напередодні в Успенському соборі обителі було звершено всенічне бдіння з літією, повідомляє patriarchia.ru.
Божественну літургію в Успенському соборі звершили єпископ Лазар та єпископ Сергій у співслужінні кліриків Пюхтицької обителі та духовенства Естонської Православної Церкви.
За богослужінням молилися настоятельниця монастиря ігуменя Філарета (Калачова) з сестрами обителі, почесні гості, численні паломники та парафіяни.
По закінченні літургії духовенство та паломники пройшли хресним ходом з образом святої блаженної Катерини Пюхтицької, було звершено славлення святої.
З проповіддю до присутніх звернувся єпископ Нарвський Лазар.
Закінчилось свято трапезою, під час якої читалося житіє святої блаженної Катерини.
Учасники свята також отримали в подарунок від сестер обителі підготовлену монастирським видавництвом книжку «Пюхтицька обитель та її блаженна стариця Катерина» й образок святої.
*** Катерина Малков-Паніна народилася 15 травня 1889 року у Фінляндії, у фортеці Свеаборг, у сім'ї військового інженера Василя Малков-Паніна. У сім'ї було шестеро дітей.
До 1900 року сім'я проживала в Гельсінгфорсі (Гельсінкі), потім переїхала до Гатчини. На початку ХХ століття Катерина навчалася на природничому факультеті Бестужівських курсів. У 1914 році Катерина вступила на курси сестер милосердя і одночасно стала працювати в безкоштовних міських лікарнях, пізніше працювала у тиловому госпіталі, потім перевелася в летючий загін Георгіївської громади: сестри милосердя цього загону надавали допомогу пораненим бійцям, яких виносили з поля бою.
Після важкої хвороби Катерина працювала робітницею в селі Безтурботне під Петербургом, а в 1919 році з батьками приїхала в Естонію.
5 липня 1922 року Катерина була прийнята в число послушниць Пюхтицького монастиря. З перших днів свого життя в обителі вона стала юродствувати. Незабаром її перевели в Гефсиманський скит, який знаходився в 30 кілометрах від монастиря.
На початку Другої світової війни Гефсиманський скит був ліквідований, а його насельниці повернулися в монастир. Катерина в 1942 році була відпущена додому доглядати за хворими старими батьками, які жили в Таллінні. У тому ж році вона поховала матір і залишилася жити зі своїм батьком. У Таллінні Катерина відвідувала подвір'я Пюхтицького монастиря і передбачила (майже через 20 років) його закриття.
У 1947 році Катерина поховала свого батька і повернулася в монастир, після чого почала відкрито юродствувати.
Катерина шановалась у православному народі, мала дар прозорливості та зцілення. До неї приїжджали за порадою та молитвою численні паломники.
У квітні 1966 року архієпископом Олексієм келійно, в ігуменських покоях Пюхтицького монастиря, був здійснений постриг у мантію послушниці монастиря Катерини з залишенням імені.
5 травня 1968 року на святкування жон-мироносиць, мати Катерина мирно відійшла до Господа.
