Архієпископ Горлівський і Слов'янський Митрофан 14 листопада, в день пам'яті святих безсрібників Косми і Даміана Азійських, після євангельського читання звернувся до парафіян з проповіддю.
"Ми всі отримуємо від Бога дари. Дар тому так і називається, що це не наша заслуга, це не те, що ми можемо викупити або придбати. Благодать Духа Святого дається людині як подарунок від Бога для того, щоб людина, сприйнявши цей дар, змінилась, стала краще.
Дарування благодаті Духа Святого бувають різноманітними, але немає людини, яка б цей дар від Бога не отримала. Є люди, які цей дар відкидають, відмовляються від нього. Є люди, які нехтують цим даром або змінюють його на щось інше, як правило, завжди менше, ніж те, що дає людині Господь.
На сьогоднішній день ми звершуємо пам'ять святих мучеників безсрібників Косми і Даміана. Ми знаємо, що в різні часи люди отримували від Бога різні дари. Хтось отримував дар апостольського служіння, хто отримував дар пророцтва, сповідання, святительства. Були й такі люди, які все своє життя присвячували служінню ближнім і через це служіння сподоблялись ще більших благодатних духовних дарів. Такими були Косма і Даміан. І найвищою для себе нагородою за свою добру бессрібницького життя, за своє служіння людям вони вирішили постраждати за Христа і віддати Йому найдорожче, що у них є - своє власне життя.
Як ми можемо визначити, який ми отримали дар від Бога, яким даром нам служити Богові і що Йому приносити? Нам достатньо подивитися на своє життя, побачити, що у нас виходить найкраще, що нам робити легше всього, до чого нас Господь закликає. Саме цим ми можемо почати служити Богу. Якщо ми почнемо з цього, то побачимо, що відкриються й інші можливості, яких ми раніше не помічали, з'явиться можливість робити те, до чого ми раніше і не приступали.
Хтось може служити ближньому, а у когось краще виходить молитися. Хтось може навчати дітей, а у когось краще виходить доглядати за хворими. Хтось може кожен день бути на богослужінні, співати і читати на криласі, а хтось-служити Богові, стоячи перед престолом.
Отримуючи від Бога покликання до якогось служіння, отримуючи від Бога якийсь дар, - то лікувати, вчити, то працювати, то служити ближньому, - ми повинні бути вдячні Богові за те, що Він нам цей дар дав. Тому що через це Господь нас приводить до найголовнішого і найбільшого - через це, перетворюючи своє життя, ми стаємо спадкоємцями Царства Божого і вічного життя. Комусь здається, що це речі, які необхідні для життя земного. Але, служачи тут, на землі, і роблячи те, до чого ми покликані, як перед очима Божими, ми сподобляємся і Царства Божого і вічного життя.
Апостол Павел закликає нас ревнувати про обдарування великі, найбільшим з яких він називає любов. І саме те, що виходить у нас найкраще, має привести нас до цього більшого духовного дару - дар любити Бога і ближнього так, як любили святі Косма і Даміан, готові принести себе і приносячі себе в жертву не вимушено, а з любові до Бога. Нехай цей найвищий, найдуховніший дар з'явиться в душі і серці кожного з нас молитвами святих мучеників безсрібників Косми і Даміана!"
