У ніч з 9 на 10 березня невідомі здійснили підпал храму на честь Преображення Господнього, який розташований біля Київського міського протитуберкульозного диспансеру № 1 Оболонського району столиці.
Кореспондент Київської митрополії УПЦ звернувся до архієпископа Боярського Феодосія, керуючого Північним вікаріатства столиці, у юрисдикції якого знаходиться Преображенський храм, з проханням прокоментувати подію.
– Владико, це не перший випадок у Києві та в інших містах за останній час. Як Ви вважаєте, яка причина таких злочинів?
– Думаю, що причина в агресії стосовно УПЦ, яка постійно нагнітається у суспільстві з боку ЗМІ та радикальних політичних сил. Підпали в Києві, Одесі, Львові, інших містах – одна з ланок цієї агресії проти канонічної Церкви в Україні. За такі дії у правовому суспільстві розпалювачі міжконфесійної ворожнечі давно мали б бути позбавлені ліцензій на мовлення або депутатської недоторканності і притягнуті до кримінальної відповідальності. Сиділи б за ґратами. Так було б у будь-якій цивілізованій європейській країні. Адже є відповідна стаття у Кримінальному кодексі України, але на практиці все навпаки. І ось результат: навіть повідомлення про підпали храмів тепер вже не в дивину.
– Чи були до цього погрози о. Олександру або претензії з боку певних політичних сил?
– Так, наскільки я знаю, відносно Преображенського храму неодноразово за останні роки піднімалася хвиля агресії з боку радикалів. Надходили погрози у тому числі і через соціальні мережі. У цьому відношенні і настоятель протоієрей Олександр Проченко, і його парафіяни – це сповідники віри. Пам'ятаю, коли з благословення Блаженнішого Митрополита Онуфрія я здійснював літургію з нагоди престольного свята, то був приємно вражений тією твердістю у православній вірі та відданості Церкві, яку побачив у цій громаді.
– Як ви вважаєте, чи достатньо оперативно та професійно ведуться слідчі дії у таких злочинах?
– Інколи – так, у більшості випадків – ні. Ви ж розумієте, в умовах якого тиску іноді доводиться працювати слідству, а буває і суду. Весь світ спостерігав за цим на прикладі підпалу Десятинного монастиря. Якщо до храмів приїжджають деякі народні депутати, залякують, ініціюють напад, і в будь-якому випадку, кінцеві генератори і замовники таких злочинів залишаються абсолютно безкарними. Про це ми вже говорили вище.
– Символічно, що підпал вчинено у Великий піст напередодні Хрестопоклонної неділі. Про що це говорить з духовної точки зору?
– З духовної точки зору – будемо сподіватися, що для о. Олександра і Преображенської громади за подолання цього великопісного горя і спокуси, яке вони переживуть гідно, отримають від Бога велику розраду і допомогу як вірні воїни Христові.
– Чи можна говорити, що такі підпали – одна з ланок тиску на канонічну Українську Православну Церкву?
– Безумовно. Адже не розетка ж у храмі замкнула. Ці злочини – очевидна агресивна тенденція з боку радикальних політичних сил.
– Владико, щоб Ви сказали цим паліям, які скоюють такі дії, якщо б була така можливість?
– Якщо серед них є люди, які не просто щось відпрацьовують, а ідейно вчиняють такі злочини, то їм слід було б знати наступне: думаючи, що вони це роблять на користь суспільству і країні, заради "світлого майбутнього", вони сильно помиляються. Такими злочинами вони реально руйнують і суспільство, і країну, і майбутнє. Нехай подивляться на своїх прототипів – молодих радикальних активістів 20-х років минулого століття, які брали участь у гоніннях на Церкву, руйнували храми та інші святині. Робили те ж саме. І що вийшло? І де їх місце в історичній пам'яті нашого народу? Тому треба молитися, щоб Господь наставив цих людей, а також і тих осіб, які ініціюють і покривають подібні злочинні дії як проти Церкви, так і проти свого народу.
За матеріалами сайту Київської митрополії Української Православної Церкви.
