1 листопада, в день святкування 150-річчя від дня народження преподобномучениці Єлисавети Феодорівни, Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Літургію в Марфо-Маріїнській обителі милосердя в Москві. Після закінчення богослужіння Предстоятель звернувся до віруючих зі словом.
"Сьогодні день, сповнений багатьох великих смислів. Сьогодні 150 років від дня народження великої княгині Єлисавети Феодорівни, яка значну частину свого життя була протестанткою, але стала святою Руської Православної Церкви. Напевно, вона стала святою не тільки через страждання останніх місяців і мученицьку кончину.
З самого раннього дитинства, живучи в Німеччині, вона за чудовою традицією сім'ї великого герцога Гессенського Людвіга виховувалася в християнському дусі й одночасно дусі любові до страждаючих. І тому зерна добродіяння були закладені в її душу ще там, на її родині. А потім, коли вона приїхала до Росії і стикнулася зі Святою Руссю, то сприйняла всім серцем Православ'я. Будучи слухняною дочкою свого батька і знаючи, що батько, чоловік глибоко релігійний, є відданим своїй протестантській традиції, вона пише йому листа, де говорить про своє дуже сильне бажання прийняти Православ'я.
Якщо хтось не читав цього листа, обов'язково прочитайте. Там — поєднання лагідності, смирення, дочірньої покірності з твердим і невблаганним рішенням з'єднатися з тією вірою, яка, за її словами, сильніше за все розкриває релігійне почуття людини. А потім сталася дуже важка для неї подія. Вона просила свого батька лише одне слово телеграмою надіслати. Батько не надіслав телеграми, а написав листа, в якому не дозволяв перехід до Православ'я. І ось тоді, спонукувана, як вона і сказала батькові, своєю волею, а не чиїмось тиском, не збігом обставин і не красою зовнішнього обряду Православ'я, чим дорікав їй батько, а ясним усвідомленням того, що через Церкву Божу сильніше й легше здійснюватиметься й плодоноситиме її релігійне почуття, вона приймає Православ'я без згоди батька.
У 1905 році вона стає вдовою. І всі сили її душі, вся любов до чоловіка, до сім'ї трансформуються в ній у любов до стражденних. І навички, прищеплені в сім'ї, і, звісно, новий досвід, до якого вона долучилася тут, на стражденній руській землі, як до прийняття Православ'я, так особливо і після, надихнули її на те, щоб беззавітно служити стражденним і тим самим виконувати Євангеліє, виконувати слово Боже...
Вона сприймала слово Боже без всякого покриву. Христос зняв з неї цей покрив і дав можливість серцем своїм відчувати біль іншої людини і розділяти з нею все, що мала. Ми знаємо, що після трагічної смерті чоловіка вона все — і маєток, і зв'язки, і знайомства, і своє особисте життя — присвячує тому, щоб приносити користь стражденним.
Дивовижний збіг Апостольського читання, яке потрапляє на сьогоднішній день, зі спогадом про святу преподобномученицю Єлисавету Феодорівну. Нехай цей збіг, слова апостола і живий образ Єлисавети Феодорівни, мучениці, сповідниці, яка прославилася силою своєї любові до ближніх, допомагає нам зрозуміти, що означає бути християнином, що означає читати й розуміти слово Боже, і що означає читати слово Боже, будучи закритим від цього слова своєю нездатністю серцем прийняти великі заклики Христа Спасителя до того, щоб служити ближнім..."
Повний текст проповіді можна прочитати тут.
За матеріалами прес-служби Патріарха Московського і всієї Русі
