Хору незрячих собору Всіх Святих Землі Волинської виповнилося п’ятнадцять років.
Ювілей він відзначив співом на Божественній літургії, – повідомляє сайт Волинської єпахії УПЦ.
Навіть за стільки часу від свого створення хор незрячих Волинської єпархії Української Православної Церкви залишається єдиним таким церковним колективом, який може повноцінно співати за Божественною літургією.
Волинському хору незрячих довелося вже виступати у багатьох місцях: не один раз – у Почаївській обителі, у Києво-Печерській лаврі, у кафедральному соборі у Харкові, де вшановували чудотворну Озерянську ікону Божої Матері, у Зимненському та Чарторийському монастирях, у Троїцькому храмі Сімферополя, де зберігаються мощі святителя Луки Кримського.
Хору незрячих влаштували овацію під час виступу на Всеукраїнському фестивалі-конкурсі парафіяльних хорів «Пентікостія». Він не один раз був учасником благодійних концертів єпархії.
Найбільшим своїм визнанням хористи, які виступають, не бачачи нот, вважають спів на ранній Літургії у недільні та святкові дні у храмі Всіх Святих Землі Волинської. За п’ятнадцять років змінився склад хористів, дехто вже відійшов у вічність. Але незмінним керівником залишається протоієрей Олександр Мазурак, настоятель Георгіївського храму Луцька. Хор незрячих розпочався саме з пастирського служіння отця Олександра у Волинському обласному відділенні Українського товариства сліпих, де тривалий час він був духівником.
Священик розповідає, що головним було прилучити людей до Господа, аби вони відчували себе повноправними християнами. Адже незрячій людині важко зорієнтуватися у храмі, потрібна допомога сторонніх. А участь у хорі додає їм впевненості, вони відчувають, що перебувають до Господа значно ближче.
Хор незрячих розпочався з того, що разом із духівником хористи вивчили кілька колядок, які виконали під час благодійного єпархіального концерту.
«І тоді ж владика Ніфонт, правлячий архієрей, благословив нас співати за Божественною літургією, причому архієрейським чином. Був страх, були сумніви, ми мало були готові до такої участі у Богослужінні, вивчили лише кілька простих ектиній, – пригадує отець Олександр. – Але Господь був милосердним, незрячі заспівали гарно, і відтоді кожної святої неділі вони співають у храмі».
