Сьогодні день пам'яті священномученика Сергія (Воскресенського), який був закатований у радянських таборах.
Священномученик Сергій народився у 1890 році в сім'ї священика Сергія Воскресенського. Після закінчення духовної семінарії він був призначений вчителем словесності в школу при Князе-Володимирському монастирі у Подільському повіті. У 1916 році Сергій Сергійович обвінчався з дочкою священика Олександрою Микільською і був висвячений у диякони.
Молодому священику довелося зіткнутися з гоніннями проти Церкви, що настали після захоплення більшовиками влади. У 1923 році спецкомісія склала акт про закриття храму Іоанна Предтечі і передачу його музейному відділу Головнауки.
Церковна громада не погодилася із цим рішенням і подала клопотання про відкриття храму, однак це клопотання владв не задовольнила.
Після закриття храму отець Сергій перейшов служити у розташований неподалік храм Казанської ікони Божої Матері в селі Коломенському. Щоб прогодувати сім'ю, отець Сергій разом із селянами возив на ринок малину, яблука і вишні.
У ніч з 15 на 16 березня 1932 року отець Сергій і разом з ним сім парафіян-селян були арештовані. В'язниць тоді не вистачало, і перший час заарештованих тримали у спеціально влаштованому на цей випадок концтаборі. Священика і селян звинуватили в тому, що вони поширювали антирадянські чутки.
На наступний день після арешту священика і парафіян уповноважений ОДПУ виписав постанову, у якій постановив "агентурну справу «Тепла компанія» ліквідувати шляхом арешту громадян, які проходять по ній".
Допитані потім свідки показали, що отець Сергій «серед вірних говорив, що прийде час, коли народ будуть ховати без відспівування», а «весь цей гордіїв вузол, який зав'язали більшовики, може розрубати лише війна».
Священик Сергій Воскресенський говорив: "Радянська влада - це червоні поміщики, які утискають трудове селянство, розоряють і закривають храми. Але ми повинні зі свого боку не примирятися із цими гоніннями, а діяти, як перші християни".
Воскресенський часто говорив проповіді, у яких закликав селян кріпитися: "Настав важкий час для віруючих, всюди на нас гоніння, нам треба міцно триматися за Церкву. Настав останній час, але Церква залишиться непереможною".
20 березня слідчий допитав отця Сергія, який не визнав себе винним. 26 березня 1932 року слідство було закінчено. В обвинувальному висновку слідчий написав: «За відомостями, що надійшли в райвідділок, група з куркульсько-заможних елемента під керівництвом Воскресенського вела антирадянську агітацію, спрямовану до зриву заходів партії і радянської влади. Як один з методів боротьби із заходами радянської влади, обвинувачені поширювали чутки про загибель радянської влади і безглузді провокаційні чутки про те, що один з колгоспників села Дьякова нібито бачив видіння...»
4 серпня 1932 року трійка ОГПУ засудила отця Сергія до трьох років ув'язнення у виправно-трудовому таборі. Він був відправлений у табір на Біломорсько-Балтійському каналі, неподалік від залізничної станції "Ведмежа Гора". На початку березня наступного року отця Сергія посадили в камеру з кримінальниками. Вони зняли з нього кожушок, потім інший одяг і виставили на лютий мороз. Священик Сергій Воскресенський помер 11 березня 1933 року і був похований у безвісній могилі.
За матеріалами «Фоми в Україні».
