З 6 по 9 березня 2014 року в Стамбулі працювали Збори (Синаксис) Предстоятелів Помісних Православних Церков. На них було прийнято рішення скликати Всеправославний Собор у Константинополі в 2016 році.
В оприлюдненому Синаксисом Посланні, присвяченому не тільки темі майбутнього Всеправославного Собору, але й інших актуальних питань сучасності, йшлося про Україну. Наведемо цей пункт послання повністю:
«3. Ми палко молимося про мирні переговори і молитовне примирення в триваючій на Україні кризі. Ми засуджуємо загрози насильницького захоплення святих монастирів і храмів і молимося про повернення наших братів, які сьогодні перебувають поза церковним спілкуванням, у лоно Святої Церкви».
Хоча цей пункт досить лаконічний, все ж він дає підстави для важливих висновків. По-перше, учасники Синаксиса утрималися від оцінки наростання російсько-українського конфлікту. У посланні йдеться лише про абстрактну «кризу». Кримських подій послання не стосується... По-друге, Предстоятелі Церков засуджують «загрози захоплення храмів і монастирів. Це означає, що самих цих захоплень в Україні немає. Але ось «загрози» є. Від кого йдуть ці загрози і наскільки вони реальні, в листі не уточнюється. По-третє, у питанні подолання церковних розколів в Україні Синаксис обмежився загальним закликом до молитви за «нез'єднаних братів». Ніяких пропозицій про можливі механізми подолання розколу не дається.
Отже, в Стамбулі був досягнутий хиткий компроміс. Помісні Церкви висловилися за якнайшвидше скликання Всеправославного Собору. У цій ситуації всі питання, які можуть ускладнити процес підготовки до Собору, були відсунуті на другий план. Одним з таких питань стала і проблема церковного розколу в Україні. Незважаючи на те, що вже кілька років між патріархом Варфоломієм і представниками УПЦ КП та УАПЦ ведуться консультації на предмет можливого входження цих церков до складу Константинопольського патріархату, цей проект, швидше за все, буде тепер (тимчасово?) заморожений. До 2016 року Константинополь чи стане робити якісь кроки на українському напрямку.
Синаксис ще раз підтвердив просту істину: головним чинником подолання церковних конфліктів є прагнення до примирення між конфліктуючими сторонами. Якщо таке прагнення є, то є надія на подолання розколу. Підтримка від інших Помісних Церков може полегшити цей процес, але не вона є головним чинником примирення. І зараз, коли всі Помісні Церкви світу поглинуть у процес підготовки до Всеправославного Собору, в України є шанс зайнятися спокійним пошуком шляхів до церковного примирення без зовнішнього втручання в цей вкрай непростий і делікатний процес. Втім, для того, щоб цим шансом скористатися, нам потрібен в Україні мир, за збереження якого сьогодні треба особливо гаряче молитися...
