Василь Костицький: Мене непокоїть використання у рекламі зображення святих місць

УПЦ звернулася до комісії з питань захисту суспільної моралі з приводу розповсюдження гральних карт із зображенням храмів.

Нещодавно Українська Православна Церква звернулася до Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі з приводу «безпрецедентного прояву блюзнірства з боку компанії «Укрсувенір». На замовлення цієї компанії виготовлені та розповсюджуються в роздрібній торгівельній мережі гральні карти із зображенням храмів міста Києва.

3 грудня голові комісії Василю Костицькому було надіслано листа за підписом Блаженнішого Митрополита Володимира. Предстоятель УПЦ назвав цей факт нечуваним блюзнірством і закликав вжити усіх передбачених законом заходів.

Проект «УНІАН-Релігії» попросив прокоментувати ситуацію та розповісти про реакцію держорганів Голову Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі професора Василя Костицького.

Василю Васильовичу, розкажіть, будь ласка, чи дійшла очолювана Вами комісія якихось висновків?

На сьогодні в Україні немає жодного іншого органу, який міг би розглядати питання релігійної ворожнечі чи образи людини (або групи людей) за релігійною ознакою. Тож я скажу, що нам уже не вперше доводиться розглядати подібні питання. Це перше.

По-друге, першим публічним документом, який Національна експерта комісія підписала про співпрацю, був Меморандум із Всеукраїнською радою церков.

Мені здається, що така співпраця дуже важлива, оскільки держава не може втручатися в сферу моралі, вона не може втручатися в приватне життя людини або в її творчу діяльність людини, порушувати право не недоторканість права на творчість. Держава не може зазіхати на свободу слова та інформації. Тому в проект закону, який ми готували про захист суспільної моралі, першими принципами захисту моралі були внесені верховенство права і заборона цензури.

Ліна Костенко в одному із свої віршів сказала: «Шукайте цензора в собі…»… А якщо люди не шукають цензора в собі, як працівники «Укрсувеніра», і дозволяють нечуване блюзнірство? Що робити в такому разі?

Я буду поступово наближатися до цього питання.

Держава не може втручатися в сферу моралі, але суспільство претендує на те, щоб сама влада і право були моральні.
Я вважаю, що сфера моралі – це справа церкви. А держава може лише за допомогою законів встановлювати обмеження або відповідальність за правопорушення. Все право має бути моральним. Норма закону, яка не співпадає з цим мірилом, вона не є правом, а є тільки нормативним актом держави.

Але Всевишній сам Творець і створив людей за подобою своєю. Я теж довго думав, що це значить – «за подобою своєю»? І дійшов висновку, що Творець створив суспільство творців, подібних собі, і дав право творити, і ми творимо все, включаючи закони. Якщо вони богоугодні, значить – вони є правом. Якщо – ні, тоді вибачайте.

Європейська конвенція про права людини у статті 10 зобов`язує держави поважати свободу слова, свободу інформації, свободу творчого самовираження. Українська Конституція до цього додає ще повагу до свободи підприємництва. Але частина друга статті 10 Європейської конвенції про права людини дозволяє законодавцю законом і тільки законом встановлювати певні обмеження, пов`язані з національною безпекою, екологічною безпекою, захистом моралі.

Ми ухвалюємо рішення світські. Ці рішення можуть навіть і не лягати у сферу не тільки норм духовно-церковного регулювання, навіть канонічного права.

Загальновизнано, що карти є предметом азартних ігор, у Радянському Союзі колись встановлювалася навіть відповідальність за азартні ігри... Але крім цього, для церкви карти є символом чогось аморального, і людина, яка вірить у Бога і ходить до церкви, не може ними послуговуватись.

Протоієрей Георгій Коваленко говорив, що «хресті», «піки», «черви» і «бубни» за однією з найпоширеніших версій – це блюзнірські зображення Хреста Господнього, а також засобів розп’яття – копія, губки та цвяхів»...

Так, мені відома ця версія. Також ми чудово знаємо, що карти були і залишаються, на жаль, таким предметом, в який розігруються не лише цілі багатства, а й долі людські і навіть життя.
Тож використання на предметі, яким є карти, церковних споруд є проблемним. Щоправда, на засіданні комісії, де ми обговорювали це питання, дехто з її членів звертав увагу, що то реклама на сувенірі, мовляв, хай собі люди грають в карти і дізнаються про нашу країну. Але в такому випадку все одно - дізнаватиметься дуже вузька категорія людей…

І специфічна…

Так, дуже специфічна. Та кожен у комісії – самодостатня особа, відома в Україні. Свою ж думку нікому не нав`яжеш, на це навіть нема чого претендувати.

У даному випадку ми маємо справу з дуже цікавим навіть з юридичної точки зору фактом. У схожому випадку з нами навіть судилися за прийняте рішення. І суд уже згодився з тим, що ієрарх церкви може бути виразником думки церкви. А церква – це ж не тільки споруди й духовенство, це ж ще й громадяни, що є вірними цієї церкви.

А що це був за випадок?

В одній із газет було надруковано фотоматеріали, які ображали Католицьку церкву, оскільки у тих фотоколажах було задіяно портрет Бенедикта XVI, чинного Папи Римського, який образився з приводу використання його зображення.

Ми прийняли рішення, що це – образа християн, а власники газети подали на нас до суду. Всеукраїнська рада церков відрядила свого представника до суду, який висловив там думку про те, що Бенедикт XVI заявляє, що це – образа християн, адже він представляє церкву.

Тому я не хочу таким чином спонукати виробників цих карт на можливе звернення до суду.

Давайте повернемося до листа УПЦ…

Блаженніший Митрополит Володимир у своєму зверненні написав, що це – блюзнірство, образа релігійних почуттів і закликав комісію вжити можливих заходів. Наші заходи - обмежені, і ми дали висновок щодо карт «Укрсувеніру» в рамках своїх повноважень. У висновку ми кажемо про те, що інформація, яка міститься на картах і на упаковці, ображає релігійні почуття громадян.

Так, вона може не ображати релігійні почуття атеїстів, мусульман, юдеїв… А може й ображати, я не знаю цього… Я не знаю, як до цього можуть поставитися представники інших конфесій, охоплених християнством. Але у даному випадку ми маємо повідомлення про те, що така інформація ображає почуття православних християн. І на підставі цього комісія зробила висновок, вона ображає почуття громадян України.

Ми не закрили це питання, ми звернулися до Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені Кураса, до Інституту філософії імені Сковороди, Національної академії мистецтв, Міністерства культури, Національної академії керівних кадрів Міносвіти із проханням надати свої висновки.

І які ваші подальші дії?

Ми інформуємо про прийняте рішення Предстоятеля УПЦ Володимира і Міністерство внутрішніх справ. На цьому наші повноваження закінчуються. Якщо МВС вбачатиме у цьому…

Склад злочину?

Ні, злочину тут немає. Я аналізував кримінальний кодекс, у даному випадку злочин інкримінувати важко. Але тут може йтися про порушення закону про рекламу, законодавства про інформацію. Тобто у цьому разі можуть вживатися якісь адміністративні заходи регуляторного характеру.

Потім, нам було надано повідомлення, що ці карти випустило підприємство «Укрсувенір». В Україні є декілька підприємств, які називаються «Укрсувенір», у тому числі і регіональні. А це вже не наша компетенція - здійснювати таку перевірку і з`ясовувати, де саме вироблялися ці блюзнірські карти. Ми обмежилися тим, як передбачено законом, що оцінили цю сувенірну продукцію.

Підкреслюю, згідно зі своїми повноваженнями, ми не виходили за їх межі. Але отримавши фахові оцінки згаданих вище інституцій, я думаю, що ми ще раз можемо повернутися до цього питання.
Хотів би зазначити, що мене непокоїть не тільки сам факт випуску подібних карт, а й експертна думка провідних вчених України з питання, наскільки взагалі морально використовувати у рекламі зображення святих місць, і церковної атрибутики, і образів святих, і зображення предстоятелів церков і так далі.

А коли буде поінформовано Блаженнішого Митрополита Володимира? Тоді, коли підпишете це рішення?

Ми не програли жодної судової справи, тому що ми жодного разу не прийняли емоційного рішення. Ми приймаємо тільки такі рішення, які виписані в рамках чинного законодавства. Тобто наші рішення – юридичні.

Є процедура прийняття рішення, є процедура його підписання після того, як воно прийняте. Процедура підписання передбачає ряд погоджень з текстом, звіряються якісь аудіозаписи засідання комісії тощо. Ця процедура формалізована, вона займає 2-3 дні, але це в рамках закону про захист моралі.

Отже, рішення вже прийняте. Зараз триває процедура оформлення результатів засідання та прийнятого рішення. Я думаю, що вже 13 грудня ми проінформуємо Блаженнішого.

Крім того, я готовий, що наші висновки з цього питання можуть викликати чергову хвилю обурених наскоків на комісію. Мабуть, тут присутній бізнесовий інтерес. Я не хочу казати, що капітал взагалі безсовісний і цинічний, але капітал має свої певні установки, пов’язані із тим, аби заробити більше і швидше. Але сучасне суспільство вимагає від капіталу, щоб він був соціально відповідальним. В інформаційному суспільстві інакше собі не можна уявити життя. Бо все стає прозорим завдяки тому, що є інтернет, є засоби масової інформації.

Але нас полюбляють називати цензорами і скажуть, що це посягання на свободу підприємництва. Але я добровільно вибрав собі цей хліб…

Довідка «УНІАН-Релігії». Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі є постійно діючим державним позавідомчим експертним і контролюючим органом, який діє відповідно до Закону України „Про захист суспільної моралі” № 1296-IV від 20 листопада 2003 року та Положення про Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №1550 від 17 листопада 2004 року.

Ярослава Парака – для «УНІАН-Релігії»

УНІАН в Google News