Дозвіл на обробку персональних даних - довіреність на управління?

Президент ветував закон "Про внесення змін до Закону" Про захист персональних даних ". Експертна думка.

Президент України Віктор Янукович ветував Закон "Про внесення змін до Закону України" Про захист персональних даних ". Закон повернуто до Верховної Ради з пропозиціями Президента 24 жовтня.

Раніше представники церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) звернули увагу на те, що Закон «Про захист персональних даних» та практика його застосування не повинні порушувати права людей на свободу віросповідання і фіксувати в базах даних їхнє ставлення до релігії.

Проект "УНІАН-Релігії» попросив експерта в сфері оподаткування Олега Щербанюка допомогти розібратися в суті Закону "Про внесення змін до Закону України" Про захист персональних даних "і в поправках, запропонованих Президентом.

Експерт у сфері оподаткування Олег Щербанюк

ЗАКОНИ НЕ ДАЮТЬ ПРАВА ВИМАГАТИ ЗГОДИ НА ОБРОБКУ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ. І НЕ ЗОБОВ`ЯЗУЮТЬ ПОГОДЖУВАТИСЯ

- Поняття «обробка персональних даних» запроваджено з початку 2011 року з набуттям чинності Закону України № 2297-VІ від 01.06.2010 р. «Про захист персональних даних». Зауважимо, що законодавче регулювання того, що ми називаємо «обробкою персональних даних», уперше запроваджено Законом України № 2657-ХІІ «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року, де в статті 11 визначено: «Забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди , за винятком випадків, передбачених законом ».

Додатково та ж норма увійшла і в статтю 32 Конституції України в 1996 р., згідно з якою: «Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини ».

До 2011 року згоди людей на використання особистої інформації не вимагали - ні на роботі, ні в навчальних закладах, ні в державних установах. Що було виправдано, так як і навчальні заклади, і державні установи, і підприємства використовують інформацію про людину тільки у випадках, передбачених законом, яким визначаються і цілі використання інформації, і необхідний обсяг цієї інформації.

З набуттям чинності Законом України № 2297-VІ від 01.06.2010 р. «Про захист персональних даних» у правовому регулюванні цього питання кардинальним шляхом нічого не змінилося. Згідно із п.6 ст.6 Закону України № 2297-VІ від 01.06.2010 р. «Про захист персональних даних», «Не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки , економічного добробуту та прав людини », як і було раніше.

У нас же всюди почали вимагати згоди на обробку персональних даних, причому в ультимативній формі: не дасте згоди - не отримаєте диплом, або не дасте згоду на обробку персональних даних - не будемо робити операцію ...
І це при тому, що, з одного боку, жоден Закон України не дає нікому права вимагати згоди на обробку персональних даних, а з іншого - жоден Закон України не зобов`язує людину давати згоду на обробку персональних даних. У результаті такого цілковито незаконного шантажу, майже всі громадяни уже дали згоду на обробку персональних даних.

Якщо перекласти терміни закону зрозумілою нам мовою побутового спілкування, то побачимо наступне: відповідно до ст.2 «персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована», або, іншими словами, будь-яка інформація про людину, і там же «обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, ... пов`язані зі збором, реєстрацією, накопиченням, зберіганням, адаптацією, зміною, оновленням, використанням та поширенням (розповсюдженням, реалізацією, передачею), знеособленням, знищенням відомостей про фізичну особу »або будь-які операції з інформацією".

Таким чином, згода на обробку персональних даних - це згода на здійснення будь-яких операцій з будь-якою інформацією про людину. Насамперед це необхідно при запровадженні біометричних документів.

У безконтактному електронному носієві, як він визначений Законом (для простоти і ясності подальшого викладу замість абревіатури цього пристрою використовуємо термін «чіп»), передбачається збереження і використання для абсолютно будь-яких цілей усієї доступної на момент набуття законом чинності інформації, з подальшим накопиченням і розширенням останньої. А такі маніпуляції не передбачити жодним законом. Ну не приймати ж закон про постійний тотальний контроль за громадянами засобами збору і маніпуляцій повної інформації про людину з метою зручностей та реалізації конституційних прав громадян.

Тому з населення зібрано письмові згоди і схвалення якнайповнішого використання інформації. Що робить можливим запровадження документа, що посвідчує особу, котрий містить повну інформацію про людину. Причому сама людина зчитати її не зможе, зате дистанційно її зможе зчитати чиновник, зловмисник або будь-хто, що має необхідне обладнання.

Варіацій з інформацією може бути величезна кількість, тому немає жодного сенсу навіть намагатися їх перераховувати, важливо інше - використовуючи Закон про захист персональних даних як привід, зібрано і продовжено подальший збір підписів під згодою на маніпулювання людиною за допомогою її персональних даних.

ЗАВЕТОВАНІ ЗМІНИ НЕ ЗМІНЮЮТЬ СУТІ ЗАКОНУ

Заветовані Президентом зміни до Закону про захист персональних даних мали на меті концентрацію в руках служби захисту персональних даних питань, що відносяться до стандартизації інструментів інформаційного простору і створення передумов для здійснення функцій сертифікації засобів обробки та зберігання інформації. Такі функції для даної служби невластиві, на що і вказав Президент.

Крім того, на даний момент уже існують структури, що здійснюють ці функції. У відношенні основного призначення Закону слід зауважити, що заветування змін докорінним чином ніяк не змінюють його суті. Сама практика захисту персональних даних прийшла до нас із Заходу, тому вельми цікавим буде дізнатися ставлення до цього питання там.

У 2005 році було укладено документ «Висновки Європейської групи з етики у науці та нових технологіях для Європейської комісії № 20 від 16.03.2005», де в абзаці 6 п.6.1, зокрема, говориться: «Кожне втручання в тіло, кожна операція по обробці персональних даних мають бути розцінені як пов`язані з тілом в цілому, з індивідуумом, який повинен поважатися в його фізичний і психічної цілісності. Це - нова всебічна концепція індивідуальності та її переклад в реальний світ припускає право на повну повагу до тіла, яке є в даний час і фізичним, і електронним ...

Ми повинні мати справу з обома технологіями: відновлення здібностей і поліпшення здібностей, примноження дружніх тілу технологій, які можуть розвивати і змінювати концепцію турботи про тіло, сповіщаючи про появу «кіборгів» - постлюдських тіл. «У наших суспільствах тіло - це сировина, яка може моделюватися залежно від умов навколишнього середовища». Можливості застосовуваних конфігурацій безсумнівно збільшуються, так само як і політичних засобів, націлених на управління тілом за допомогою технологій.

Відверте зведення нашого тіла до пристрою не просто збільшує вже тенденцію, що позначилася в бік прискореного перетворення його в інструмент, що забезпечує постійний нагляд за індивідуумами. Справді, індивідууми позбавляються права володіння своїми тілами і внаслідок цього втрачають і свою самостійність. Тіло, в остаточному підсумку, виявляється під контролем інших. Чого чекати особистості після позбавлення права володіння власним тілом?»

Шантаж, до якого в даний момент вдаються багато структур, для отримання згоди на обробку персональних даних, цілком обґрунтований, якщо поглянути на це питання саме з європейської точки зору.

У цьому світлі нескладно розгледіти, що згода на обробку персональних даних перетворюється на генеральну довіреність на управління собою. І для реалізації такого завдання необхідні технічні засоби, що дозволяють тією чи іншою мірою здійснювати таке управління. Одним із основних елементів цієї системи є біометричний документ, що засвідчує особу. Але тема біометричних документів потребує більш детального розгляду.

Як повідомляв «УНІАН-Релігії», Українська православна церква звернулася до Президента України з проханням також ветувати Закон про єдиний державний демографічний реєстр та електронні паспорти.

У листі предстоятеля УПЦ митрополита Київського і всієї України Володимира до Віктора Януковича, Блаженніший відзначив, що в київську митрополію УПЦ "надходять численні звернення віруючих з вимогою не допустити введення в дію цього закону".

У цих зверненнях йдеться про те, що він "порушує право громадян на приватність, яке гарантоване у ст. 32 Конституції України".

"Крім того, занепокоєння православних віруючих викликає можливість втручання в їхнє особисте життя, яку створює Закон № 10492. Автори звернень зазначають, що закон № 10492 не в усьому узгоджується з вимогами закону про захист персональних даних (№ 4452-VІ)", - йдеться в листі.

Стаття 16 зазначеного Закону передбачає, що "людям, які через свої релігійні переконання відмовляються від внесення інформації в безконтактний електронний носій, який імплантований у відповідні бланки документів, оформлення та видача таких документів здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством України".

"Однак, на жаль, у законі ніяк не прописаний порядок відмови громадян від внесення їх персональної інформації в безконтактний електронний носій. Тому норма про таку відмову носить виключно декларативний характер", - стверджує УПЦ.

Тому митрополит від особи церкви просить президента накласти вето на Закон № 10492.
"Цей Закон несе в собі загрозу обмеження базових прав людини. Вважаю, що питання про доцільність створення в Україні єдиного демографічного реєстру потребує додаткового вивчення. Відомо, що багато закордонних країн відмовилися від запровадження подібних реєстрів", - підкреслив митрополит Володимир.

Марія Проскура - для "УНІАН-Релігії"
 

УНІАН в Google News