Конституційний Суд України оприлюднив рішення про те, що вимоги про отримання дозволів у місцевої влади на проведення публічних релігійних та інших мирних заходів не відповідають Конституції, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на ccu.gov.ua.
13 вересня Конституційний Суд України офіційно оприлюднив прийняте 8 вересня Рішення у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини п’ятої статті 21 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації“ (справа про завчасне сповіщення про проведення публічних богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій).
«У демократичній правовій державі не може бути встановлений різний порядок проведення мирних зібрань залежно від їх організаторів та учасників, мети і місця, форми тощо. А саме: в одних випадках вимагається отримати дозвіл, а в інших – завчасно сповістити про намір провести таке зібрання», – йдеться у Рішенні Конституційного Суду.
Суду наголосив, що Конституція України «зобов’язує державу створити єдиний правовий механізм, що регулює проведення громадянами, громадськими або релігійними організаціями, іншими суб’єктами права публічних мирних зібрань релігійного та нерелігійного характеру».
Так, в своєму Рішенні, Конституційний Суд підкреслив, що Європейський суд з прав людини також визнає релігійні зібрання видом мирних зібрань і відповідно вважає незаконним обмеження права громадян на їх проведення.
Згідно даного Рішення, у відповідності зі статтею 39 Конституції України, єдиною вимогою для проведення публічних мирних зібрань, як релігійних, так і нерелігійних, є їх мирних характер та завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, є остаточним і не може бути оскарженим.
Попередні законодавчі норми визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом Рішення, 8 вересня 2016 року.
Варто зазначити, що Конституційний Суд України вважає, що право на свободу світогляду і віросповідання разом з іншими фундаментальними правами і свободами є основою створення та функціонування демократичного суспільства. Всебічне утвердження і забезпечення цих прав і свобод – головний обов’язок України як демократичної, правової держави.
Суддею-доповідачем у цій справі був Станіслав Шевчук, який організував конституційне провадження, залучив науковців, правозахисників та представників Всеукраїнської Ради Церков до участі в усних слуханнях та в підготовці матеріалів справи. Автором конституційного подання виступила Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Валерія Лутковська.
