Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій заявила про недопустимість порушення принципу автономності релігійних організацій та втручання у богослужбову практику релігійних організацій.
Таку заяву ВРЦіРО зробила на засіданні 26 червня та оприлюднила у вівторок, повідомляє Інститут релігійної свободи.
На підставі положень статей 3 і 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» Рада Церков вважає, що “питання здійснення чи не здійснення релігійними діячами, священнослужителями, наставниками чи проповідниками богослужінь, релігійних обрядів та церемоній регулюється внутрішніми настановами відповідних релігій, конфесій та релігійних організацій і не може бути предметом застосування статті 161 КК України”.
У Заяві ВРЦіРО також зауважується, що у випадку порушення релігійними діячами таких внутрішніх настанов і правил вони несуть відповідальність, передбачену вченням відповідної релігійної організації, а також моральну відповідальність. Притягнення за таких обставин до кримінальної відповідальності релігійних діячів будь-яких конфесій та релігійних організацій в Україні є порушенням принципу автономності релігійних організацій та неправомірним втручанням у внутрішню практику конфесій та релігійних організацій, зокрема в порядок звершення релігійних таїнств і обрядів.
“Право на автономність релігійних організацій гарантується Європейською Конвенцією з прав людини та відображене у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини”, – зауважує ВРЦіРО.
Разом із цим Рада Церков заявила про важливість додержання ще однієї норми зазначеного Закону, викладеної у статті 5, яка передбачає заборону втручання релігійної організації у діяльність інших релігійних організацій, а також в будь-якій формі проповідувати ворожнечу, нетерпимість до невіруючих і віруючих інших віросповідань.
Приводом для такої Заяви ВРЦіРО стало повідомлення Прокуратури Запорізької області про початок розслідування ситуації з відмовою священика звершити релігійний обряд, вбачаючи в цьому ознаки кримінального правопорушення відповідно до ч. 3 статті 161 Кримінального кодексу України.
