У XIII столітті в Церкві Тиграна Оненца, що належить общині вірмен-халкідонітів, з'явилися фрески, які донині вважаються унікальними – деякі із зображених персонажів більше не зустрічаються ані у вірменських, ані в грузинських церквах.
Сьогодні науковці продовжують досліджувати фрески стародавнього храму, а саме покинуте місто Ані, розташоване на кордоні Туреччини із Вірменією, все більше приваблює туристів, повідомляє Sputnik Вірменія.
Церква Тиграна Оненца, розташована у древній вірменській столиці – місті Ані, яке побудовано на честь Сурб Григора Лусаворича (Святий Григорій Просвітитель Вірменії і перший Католікос усіх вірмен).
Як розповіла кандидат мистецтвознавства Заруї Акопян, на одній зі стін храму зберігся напис з ім'ям Тиграна Оненца – замовника церкви. Саме тому її так називають.
Унікальність цього храму, спорудженого у 1215 році, полягає у його фресках, що непогано збереглися і донині. На стінах храму зображений не тільки Григорій Просвітитель, але і два його Сина – Аристакес і Вртанес, а також єпископ Леонтій Кесарійський, від якого Григорій Просвітитель прийняв сан єпископа. Зображень синів Святого Григорія і Леонтія Кесарійського немає більше ні в одній із вірменських або грузинських церков.
"Довгий час вірменські дослідники не могли досліджувати цю церкву і її фрески, оскільки в Радянські роки вона була недоступна для них. Написи на фресках виконані на грузинській і грецькій мовах", — розповідає Акопян.
Побудована спочатку як Вірменська апостольська, церква Тиграна Оненца через деякий час відходить до громади православних вірмен.
"У ХІІІ столітті, під час правління княжого роду Закарянів, громада вірмен-халкідонітів переживає бурхливий розквіт і має великий вплив. Фрески у церкві з'являються після того, як вона відходить до православних вірмен, які, у свою чергу, підкоряються патріархові, хоч і автономні. Отже, офіційна мова у них грузинська. Саме тому написи виконані нею", — підкреслює кандидат мистецтвознавчих наук.
Вона додає, що про авторів фресок нічого не відомо, що дуже характерно для середньовіччя.
Колись Ані було резиденцією вірменських царів, а нині місто включено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Перші згадки про Ані — "місто 1001 церкви" — відносяться до п'ятого століття. З 961 до 1045 року Ані було столицею Вірменського царства Багратіди, однак потім було знищено навалою турків у 1064 році.
До середини XVIII століття Ані спорожніло, і сьогодні є містом-привидом. Проте останнім часом кількість туристів, які відвідують древнє вірменське місто Ані на території сучасної Туреччини (історична Західна Вірменія) зросла у кілька разів.
