Олійний портрет Ксенії Блаженної виявили в фондах Ермітажу, повідомляє газета «Известия».
Дослідники припускають, що це — єдине прижиттєве зображення покровительниці Санкт-Петербурга. Зараз робота відреставрована і виставлена у публічній зоні реставраційно-зберігального центру Ермітажу «Старая деревня».
«Коли у музеї таке колосальне зібрання, природно, що якісь предмети не відразу входять у науковий обіг, — розповів охоронець відділу історії російської культури Дмитро Гусєв. — У процесі систематизації фондів ми зупинилися на портреті, на який раніше ніхто не звертав особливої уваги».
Невелике полотно надійшло в Ермітаж з розформованого перед війною історико-побутового відділу Російського музею. Там картина з'явилася в 1930 році — її привіз зі Смоленського кладовища колекціонер Федір Морозов. Тоді він працював у Російському музеї і одним із його обов'язків було вивчення кладовищ з метою виявлення творів мистецтва. Морозов задокументував картину, портрет Ксенії Блаженної.
В результаті лабораторних досліджень, зокрема, хімічного аналізу ґрунту — в Ермітажі з'ясували, що картина була написана наприкінці XVIII або на початку XIX століття.
«Обережно розчищаючи шари картини, я знайшов шари зі слідами різних часів: вони цікаві, — пояснив художник-реставратор Микола Малиновський. — Залишилась і нерівність полотна. Дивлячись на цю річ, ви розумієте, що вона — з історією. Видно, що портрет шанувався, за ним доглядали. У фарбовому шарі була рясна кіптява та сліди дії вогню, тобто перед картиною стояла свічка або масляний світильник. Перед тим як полотно потрапило в музей, його неодноразово очищали від накопиченого бруду, освіжали новими фарбами і навіть вносили деякі зміни».
Виявилося, в більш пізній час хтось подовжив виріз білої сорочки, «приростив» Ксенії плечі і зачіску, зробивши її більш жіночною: на найбільш ранньому шарі видно контур коротшої стрижки. Також при розчистці зображення проступила сивина. Показово, що обличчя святої промальовано детально, а фон, відкриті груди з хрестом і сорочка — умовно.
«Портрет написано якось спонтанно — швидко і впевнено, за один раз, — вважає Микола Малиновський. — Ймовірно, художник накидав риси Ксенії, поки вона сиділа. У будь-якому випадку, портрет гранично індивідуальний, це не фантазія і не узагальнення. Очі художника явно бачили того, кого він зобразив».
Незважаючи на те, що портретист, як припускають дослідники, був любителем, йому вдалося передати і мудру відчуженість у погляді, і духовну зосередженість, і навіть ніби внутрішнє світло, що виходить від немолодої жінки, яка дивиться кудись перед собою. І все ж це — обличчя, а не символічний образ.
В цьому і сенсаційність знахідки. Блаженна ксенія була канонізована не так давно, у 1988 році (в РПЦ, за кордоном — десятиріччям раніше), і тільки з цього часу її іконографією всерйоз занепокоїлися. Якщо ж вважати, що автор здобутого портрета бачив юродиву, то виходить, що це не просто пам'ятник її епохи. Це в якомусь сенсі первообраз ікони Ксенії Блаженної, сполучна ланка між сакральною фігурою і реальною людиною XVIII століття.
