Вертепи з фондових колекцій Національного музею народної архітектури та побуту, Музею театрального, музичного та кіномистецтва. Фоторепортаж.
У виставковій залі пам’ятки архітектури ХVІІІ ст. «Хлібня» Національного заповідника «Софія Київська» у Києві працює виставка «Українські Різдвяні вертепи».
На виставці представлено вертепи з фондових колекцій Національного музею народної архітектури та побуту України, Музею театрального, музичного та кіномистецтва України.
І різдвяну композицію з кераміки і бурштину, створену художниками-керамістами дизайн-студії Асоціації «Український бурштиновий світ» Надією і Сергієм Казаками.
Мета виставки – відродження та популяризація давніх фольклорних звичаїв: традиція встановлювати Різдвяні вертепи була започаткована святим Франциском Ассизьким. Перший вертеп він встановив з благословення папи Гонорія ІІІ у містечку Греччо в Італії у 1223 р. В Україні перші Різдвяні вертепи з`явилися ще у ХVІ столітті.
Вертеп був поширений в Україні в барокову добу (17-18 століття) і мав численні регіональні варіанти.
Слово «вертеп» означає «печера». Згідно зі Священним Писанням, Син Божий – немовля Ісус – народився у печері, де зупинилося на ночівлю Святе Сімейство - Діва Марія і святий Йосип.
Вертепні фігурки є ілюстрацією до духовного змісту текстів і символізують Різдво.
Вертепний ляльковий театр мав форму двоповерхового дерев`яного ящика. На другому поверсі показували різдвяну драму; на першому — механічно прив`язану до неї сатирично-побутову інтермедію. Перша, різдвяна, частина вертепу, яку називали «свята», мала більш-менш стабільну композицію, натомість, друга змінювалася в залежності від місцевих умов, здібності й дотепності вертепника.
З часом вертеп із лялькового театру перетворився на справжній вуличний театр, де лялькову вертепну виставу сполучають із грою живих людей, а подекуди і цілковито вся вертепна вистава зводиться до гри живих осіб.
Сюжети різдвяних вертепів схожі: цар Ірод дізнається від волхвів, що народився Христос. Бажаючи позбутися суперника, він кличе воїна і наказує йому побити всіх вифлеємських дітей віком від 2 років і молодше. Воїн виконує наказ, але одна стара баба Рахиль не дає свою дитину на побиття, тому озлоблений Ірод наказує вбити її дитину. За цей злочин смерть відрубує Іродові голову, а чорти тягнуть його в пекло. Після смерті Ірода на сцені, з піснями та танцями, з`являються циган, лях, москаль, жид, селянин, дід, баба, панотець. Число дійових ляльок доходило іноді до сорока.
Виставка експонуватиметься до 20.01. 2013 року у виставковій залі пам’ятки архітектури ХVІІІ ст. «Хлібня» Національного заповідника «Софія Київська» за адресою: вул. Володимирська, 24
Підготувала Анастасія Горобець, «УНІАН-Релігії»
Фото УНІАН.