Чи можна пожертвувати Богу життя, яке вже не твоє? В’язничні «монахи» поповнюють неканонічну конфесію РПЦЗ (В-В).
Неканонічна конфесії РПЦЗ (В-В) поповнює свою чисельність тюремними «монахами»: 12 ув`язнених, засуджених до довічного ув’язнення, які відбувають покарання у Вінницькій в’язниці № 1, прийняли чернечий постриг. Про це в січні повідомляв УНІАН з посиланням на прес-службу Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області. У повідомленні прес-служби не уточнювалося, до якої конфесії належить тюремний «монастир».
Як з`ясувалося, довічно ув`язнених Вінницької в’язниці № 1 стрижуть в ченці представники новоствореної неканонічною конфесії РПЦЗ (В-В). Але це не та РПЦЗ, яка з`єдналася з Московським патріархатом і в законності якої ніколи не було сумнівів, а ніким не визнана конфесія, яка після назви РПЦЗ має додані літери В-В (Віталіївська-Володимирська). В Україні її очолює «єпископ Солтановський і Малоросійський» Олексій (Пергаменцев) ».
Ситуацію прокоментував протоієрей Олексій Іродов, настоятель храму на честь праведного Олексія, чоловіка Божого УПЦ, розташованого на території Вінницької в’язниці № 1.
ЧИ МОЖНА ПОЖЕРТВУВАТИ БОГУ ЖИТТЯ, ЩО ВЖЕ І ТАК НЕ ТВОЄ?
«Постригом у ченці ув`язнених займається новоспечена конфесія, яка іменує себе Російська Православна Церква Закордоном», - розповів священик.
Висловлюючи подив з приводу створення чернечої громади у в`язниці, отець Олексій назвав монастир для ув`язнених «прикрою буфонадою».
«Монахом може бути людина, вільна від інших зобов`язань, - пояснив священик. - Цими зобов`язаннями є сім`я, малолітні діти, служба в армії, рабство, перебування у в`язниці, фінансові борги і т.д. Як можна віддати комусь те, що тобі не належить? Чи можна пожертвувати Богу життя, яке вже й так не твоє? Які обітниці даватиме монах у в`язниці? Обітницю безшлюбності? Обітницю послуху? Кому? Тюремному начальству? Або духовним наставникам, яких людина бачить пару разів на рік? Обітницю нестяжання? Але вона і так зводиться до короткого списку дозволених предметів. Все це дуже сумнівно».
«Враховуючи минуле життя в`язнів, - продовжив о. Олексій, - ізоляцію у в’язниці, мені здається безвідповідальним проводити над ними такий експеримент. Їх схилили відректися від своєї віри, заради вступу в ультранову конфесію. Їх назвали ченцями і залишили наодинці з книгами без керівництва, яке у в`язниці фактично неможливе. Все це, на мою думку, закінчиться проблемами психічного характеру. І ті, хто зараз розчулюється ченцями у в`язниці, дуже скоро візьмуться за голову від того, що з цього вийшло».
В’ЯЗНИЧНІ «МОНАХИ» - КІЛЬКІСНЕ ПОПОВНЕННЯ НЕКАНОНІЧНОЇ КОНФЕСІЇ РПЦЗ (В-В)
Серед причин створення монастиря у в`язниці, протоієрей Олексій Іродов назвав вербування РПЦЗ (В-В) нових членів і можливість помилування для довічно ув`язнених.
«Спочатку людина стає "монахом", потім звертається до адміністрації з проханням про помилування. Потім людину, можливо, відпускають, і вона, вийшовши з в`язниці, поповнює ряди цієї нової нечисленної конфесії... А як бути з правилом, що монах повинен перебувати в монастирі, де пострижений? Крім того, коли такий "монах" вийде на волю, рано чи пізно він зрозуміє, що його чернецтво Православною Церквою не приймається, і його статус підкріплений тільки авторитетом тих, хто його постригав. І що тоді? У кращому випадку він просто одружується, в гіршому - піде "просвіщати" інших. І якщо раніше така людина була вбивцею тілесною, то тепер стане вбивцею духовною», - вважає о. Олексій.
Священик також висловився категорично проти того, щоб монахи-в`язні одягали скуфії і підрясник, як це практикується у в’язничному «монастирі».
«Скуфію і підрясник ще потрібно заслужити, - сказав пастир. - Наскільки мені відомо, одяг монаха - це незручна, жорстка волосяниця. І якщо вигадувати зовнішні відмінності для ченців у в`язниці, то це повинна бути "роба", причому гірша, ніж у всіх інших в`язнів, а на шиї така людина повинна носити посудину для сліз і в кінці місяця половину сліз присвячувати Богу за свої гріхи, а другу половину - посилати родичам всіх тих, вбитих ним, чия кров ще не охолола. І дивлячись на ці сльози, він мав би думати про те, чи більше цих сліз, ніж тих, які пролили сироти, оплакуючи своїх убитих? У такому вигляді - може бути, але в скуфії і підряснику... Я сподіваюся, у Православній Церкві це неможливо».
Матеріал надала газета «Одигітрія»
*** Православна газета «Одигітрія» заснована парафіями УПЦ міста Вінниці в червні 2000 року.
Безплатно розповсюджується в храмах Вінницької і Могилів-Подільської єпархії УПЦ. Передається також віруючим Тульчинської та Брацлавської єпархії УПЦ.