День
Сам лише вигляд зеленого будівельного паркана довкола фундаменту Десятинної церкви в Києві викликає у людей незадоволення. Іноземним туристам таке видовище здається просто непристойним. А тим, хто примудрився побувати за цим парканом, усе, що там є, нагадує більше звалище. Археологи це пояснюють відсутністю фінансування.
У лютому 2000 року виправити становище намагався президент Л.Кучма. Навіть видав розпорядження про «відродження» Десятинної церкви, але потім передумав. Те саме сталося й з указом президента В.Ющенка. Він навіть розпорядився виділити на ці цілі 90 млн. гривень. У листопаді 2010 року таке бажання виникло й у Президента В.Януковича. І небезпідставно. Напевно, настав-таки час розв’язати цю багатовікову проблему, тим паче що для незалежної України це стало справою національного й державного значення. До речі, 15 липня 2012 року минає 170 років з дня освячення 1842 року нового Десятинного храму, зведеного на цьому місці за проектом архітектора Василя Стасова і з благословення імператора Миколи І за гроші спонсора-губернатора Аннєнкова та пожертв громадян (зруйновано 1928 року).
У березні 2011 р. у пресі з’явилося повідомлення, що триває конкурс на проект самої Десятинної церкви. Але хто його оголосив і коли? Лише «скандал» допоміг трохи підняти завісу. Інформацію давали головний архітектор м. Києва — голова журі С.Целовальник і архітектор Л.Скорик. Вони піддали нищівній (так таки було!) критиці членів журі й рахункової комісії, котрі підтримали проект О.Кругляк і не дали їм присудити перші премії проектам О.Миргородського та Ю.Бородкіна з Г.Духовичним, які, як усі розуміли, курирували вони.
Стало зрозуміло, що ця суперечка виникла давно. Вона, власне, й призвела до рішення провести конкурс з обмеженою кількістю учасників (судячи з того, як він оголошувався). Лише на наступному «мирному» засіданні після багатоденного передиху та попередньої домовленості сторони прийняли рішення — присудити дві перші премії проектам О.Миргородського (асистент Л.Скорик) та О.Кругляк, яка представляла інтереси церковників. Голоси поділилися шість на шість.
С.Целовальнику, котрий курирував проект архітекторів Ю.Бородкіна та Г.Духовичного, довелося поступитися. Зате перші потім віддали йому за друге (третє) місце всі свої 11 голосів. Цікаво, що журі, вочевидь розслабившись після такої боротьби, присудило заохочувальну премію проекту, за яким усе, що є на Володимирській горці зноситься! Навіть будинок Національного історичного музею України! На цьому місці передбачається спорудити велику залізобетонну шкаралупу, під якою у величезному просторі передбачається місце для археологічного музею та розкопок археологів. Отож, додай у журі ще кілька азартних членів, і місто Володимира припинить своє існування.
Доводиться шкодувати, що М. Кулиняк і О.Попов, які підписали «Спільне рішення Міністерства культури та Київської міської державної адміністрації «Про проведення замовленого бліц-конкурсу...», цим і обмежили свій внесок у такий важливий захід. А судячи з досить дивної назви, вони його навіть не читали. Інакше поставили б запитання. Що означає «замовлений», і ще цікавіше — «бліц-конкурс» для такої важливої теми.
Рівень конкурсів, що проводяться в Києві, — вкрай низький. До речі, вони проводяться під терміном «бліц-конкурс». Таким був і оголошений у грудні минулого року конкурс на «проект благоустрою центральної частини м. Києва до Євро 2012», про який кияни дізналися лише в лютому 2011 року, коли термін подання заявок добіг кінця. Офіційне оголошення про конкурс, як виявилося, дала фірма АБ «Зотов і К°», якій Головархітектура передала (замовила) свої обов’язки на його проведення. Оголошення фірма дала на своєму сайті, яким користуються здебільшого іноземні студенти, що мають з нею зв’язки. У результаті ніхто з киян у конкурсі участі не брав. І не лише тому, що він англійською, а тому, що не знали сайту АБ «Зотов і К°».
Конкурс, як відомо, відбувся. Іноземні студенти привезли свої проекти. Неймовірну інформацію та рекламу все це отримало в ЗМІ. Витрачено величезні кошти. А результат — нульовий.
І ще про одне щодо проведеного «замовленого бліц-конкурсу» щодо Десятинної. В умовах конкурсу АБ «Зотов і К°» сказано: «Конкурс проводиться згідно з наступними правовими документами: Постанова КМ Україні «Про затвердження «Порядку проведення архітектурних та містобудівних конкурсів» від 25.11.1999 р.». Тут цілковитий конфуз. По-перше, ніде в програмі конкурсу не згадується, що він проводиться згідно з рішенням КМДА, що в документі обов’язково має бути. По-друге, до згаданої Постанови КМ України від 25.11.1999 р. були внесені зміни Постановою КМ України № 266 від 21.02.2007 р. за підписом прем’єр-міністра В.Януковича: «У Порядку проведення архітектурних та містобудівних конкурсів, затвердженому зазначеною постановою: 1) в абзаці сьомому пункту 21 слова «вміщує у» замінити словами «оприлюднює у друкованих»; 3) абзац другий пункту 52 після слів «у тих» доповнити словом «друкованих».
Як бачимо, щоб уникнути подібних випадків у разі оголошення конкурсів, слід не просто опублікувати повідомлення, а «опублікувати в друкованих засобах масової інформації». Представлена, на мій погляд, з великим запізненням і гучно розрекламована програма конкурсу теж викликає сумніви. І щодо самої назви, і по суті...
Сьогодні можна стверджувати, що території в районі Десятинної слід надати належного вигляду. Що жодне будівництво нових храмів на території міста Володимира неприпустиме. Винятком може бути лише місце, де стояла Десятинна. Гадаю, заслуговує уваги думка Марії Романової — правнучки імператора Миколи І, котра побувала під час відвідин Києва поблизу розкопок. «Якщо виграє проект, що поєднує і музей, і храм, буде чудово. Церква має бути маленькою, затишною, щоб до місця, звідки пішло православ’я, могли їздити паломники з усього світу», — сказала вона.
Дана Тимчасова рада має ознайомитися з конкурсними проектами, спокійно вислухати їхніх авторів, вислухати їхні відповіді на запитання й визначиться, як далі бути. І не за один вечір, а з перервою в декілька днів для осмислення цієї важливої й доленосної проблеми. Побажаємо їм успіху, якщо упорядники погодяться на таку пропозицію.