Понеділок,
25 вересня 2017
Наші спільноти

Як Святий Миколай морякам допомагав: над водою і під водою

Диво над водою: «Де тут ікона Бога-Миколи?». Диво під водою: секретний план Святого Миколая. Дві історії про чудеса, які сталися з моряками в ХХ столітті.

Архієпископ Майкопський і Адигейський РПЦ Пантелеімон (Кутовой) розповідав віруючим про численні дива, які відбувалися в ХХ столітті з моряками. Дві історії, пов`язані з чудесами за молитвами до Святителя Миколи, запам`ятав і переказав Олександр Воробйов з Калінінграда (Росія).

ДИВО НАД ВОДОЮ, АБО «ДЕ ТУТ ІКОНА" БОГА-МИКОЛИ?»

Було це у 60-ті роки минулого століття, коли владика Пантелеімон ще хлопчиком прислужував в одному з храмів Новоросійська.
У 60-і роки був складний час для РПЦ: хрущовські гоніння на Церкву начебто закінчилися, а свободи при генсеку Брежнєву теж не було. Відкрита боротьба з РПЦ перейшла в приховану. Проводилась атеїстична пропаганда у всіх її формах. «Вожді» народу намагалися викоренити віру в Бога і прищепити матеріалістичні вчення, і віру в «світле» майбутнє комунізму.

Одного разу в храм міста Новоросійська зайшла група чоловіків. Вони були дуже схвильовані, купили багато найбільших свічок, підійшли до ікон і стали запитувати, де знаходиться ікона "Бога-Миколи". Служитель став пояснювати, що Святитель Микола - Божий угодник. Вони відповіли йому, що може для всіх Святитель Микола і угодник, а для них він - Бог. Тоді їм вказали на ікону і не стали заважати молитися. Коли чоловіки побачили ікону Святого Миколи, повідомили, що саме його вони і бачили в морі.

Люди ці були моряками з великого транспортного суховантажу. В останньому рейсі, коли вони йшли через Тихий океан, лютував сильний шторм. Кораблю було важко впорається з великою хвилею. Сталося найстрашніше - вийшов з ладу головний двигун. Судно втратило хід і стало некерованим. Його кидало з хвилі - на хвилю, розвертало лагом (бортом). Це загрожувало перекиданням або переломом судна. Надій на порятунок не було. По рації до екіпажу звернувся капітан. Він повідомив, що шансів на порятунок немає, а хто віруючі - ті нехай моляться. Карати і сміятися ніхто не буде.

Як молитися і якими молитвами при безбожному ладі і ідеологічному вихованні? Більшість людей в СРСР мали слабке уявлення про Бога, а тим більше про віру Православну. Особливо моряки закордонного плавання. Не було ні ікон, ні атрибутів християнських. За це могли б і роботи позбутися.
Але знайшовся один член екіпажу, якому віруюча мама зашила в одяг листок з молитвами: 90 псалом «Да Воскресне Бог ...» і до Святителя Миколи Чудотворця. Він розірвав підкладку, дістав листок і став голосно читати молитви і просити Бога про допомогу.

Раптом весь екіпаж побачив неймовірне. В повітрі з`явився великий чоловік у білому вбранні. Таким же білого кольору канатом, прикріпленим до «носа» корабля, він розгорнув його на хвилю і тягнув вперед, ніби судно мало хід.

Всі стояли в подиві і страху, бачачи таке видовище. Корабель правильно маневрував. Це було чудо. А матрос продовжував читати молитви.

Несподівано видіння зникло. І тут по судновій рації оголосили, що в машинному відділенні запустили двигун. Механіки не розуміли, як це вдалося, вони теж були впевнені, що без допомоги Божої тут не обійшлося.
Шторм вщух. Корабель прибув в порт. Розвантажився. Взяв вантаж і відбув на Батьківщину. На суднових зборах вирішили про те, що сталося в "пароплавство" не доповідати, а зберегти в таємниці, щоб нікого не покарали або не оголосили божевільними.

Усі члени екіпажу не сумнівалися, що були врятовані Божою допомогою. Деякі знали, що Святитель Микола - помічник подорожуючих по морю, і зрозуміли, що саме "Бог-Миколай" рятував їхнє судно. Багато моряків прийняли рішення, по прибуттю додому піти в Церкву і подякувати Господу і Святому Миколаю за свій порятунок.

ЧУДО ПІД ВОДОЮ, АБО СЕКРЕТНА ОПЕРАЦІЯ СВЯТОГО МИКОЛИ

Коли владика Пантелеімон служив у Смоленській єпархії РПЦ, він відвідував хворих моряків, які отримали радіоактивне опромінення під час служби у ВМФ. За радянських часів до Церкви було негативне ставлення, але священиків до моряків пускали. Влада закривали на це очі, тому що багато моряки вмирали в тяжких муках. Начальство казало: «Нехай ходять попи, аби народ не бунтував», тим більше госпіталь був закритим. В одне з таких відвідувань владика, тоді ще молодий священик, зустрівся з адміралом, який повідав йому свою таємницю, пов`язану з дивом Святителя Миколи.

Під час Великої Вітчизняної війни адмірал служив командиром підводного човна. Одного разу, після атаки по кораблю противника, вони не змогли відірватися від конвою супроводу, були атаковані, човен було пошкоджено, втратив хід і ліг на грунт. Глибина була невелика. Німці вирішили підняти затонулий човен тральщиком. Командир перебрав в думці всі варіанти порятунку, але нічого на думку не спадало: навіть якщо відновити хід, човен буде одразу знищено.

Раптом він став роздумувати про Бога. А що він знав? Та нічого. Був активним комсомольцем, в Бога не вірив, хоча і був хрещений. Пам`ятав тільки, як бабуся часто молилася. Особливо йому запам`яталася молитва до Святителя Миколи, яку бабуся читала найчастіше, адже внук хотів бути моряком.

Став згадувати слова молитви і промовляти їх вголос. Раптом він побачив перед собою в рубці людину в білому одязі з бородою, схожу на Святителя Миколу, зображення якого він бачив на іконі у бабусі.
Святитель Микола став віддавати йому команди, які дії робити, як управляти штурвалом. Було відчуття, що човен не йде своїм ходом, а начебто перекочується нерівним грунтом: то підстрибував угору, то опускався вниз. Скільки пройшло часу, він не пам`ятав.

Раптом Святий Микола зник, залишилося лише відчуття легкого погойдування човна. В рубку влетів помічник і з подивом став доповідати, що підводний човен над водою, і навколо немає ніяких кораблів. Відкрили люк, вийшли на палубу, побачили літак. Через деякий час прийшов буксир і човен відправили на базу, яка виявилася неподалік.
Після цього дива командир часто розмірковував про те, що сталося, але так і не міг зрозуміти: чи правда те, що з ним сталося, чи це було якесь марення... Вирішив нікому не розповідати.

Після війни його направили до Німеччини для розбору німецьких військово-морських архівів. Там йому в руки потрапила карта району, де було атаковано його підводний човен. Звіривши координати, він зрозумів, що не помиляється. Напис на карті свідчив, що в районі, зазначеному хрестом, був підбитий і ліг на грунт підводний човен. Глибина була невелика, човен добре пеленгували, були викликані тральщики для підйому.

Далі напис свідчив, що несподівано човен зник і більше не пеленгувався. Всі спроби знайти його були безрезультатними. Наприкінці німцями було дописано припущення, що, напевно, це новий винахід росіян. Були зазначені точний час, рік, число, місяць і координати події.

Тут він зрозумів, що порятунок його підводного човна було справою Рук Божих і допомогою Святителя Миколи Чудотворця. Розповідати нікому не став, все одно б не повірили. А що найгірше - запроторили б до психлікарні. Після цього адмірал став часто молитися і дякувати Богові і Святителю Миколі за своє чудесне спасіння і за порятунок екіпажу ввіреного йому підводного човна.
Цю історію розповів адмірал ієромонаху Пантелеімону у 80-і роки, коли свободи та гласності в СРСР ще не було. Тому ми дізналися про все, коли владика Пантелеімон був уже єпископом Балтійським, вікарієм Смоленської єпархії РПЦ.

Анна Хрустальова, «УНІАН-Релігії».

 

Читайте про найважливіші та найцікавіші події в УНІАН Telegram та Viber
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку