На сайті Національного цніверситету «Острозька академія» опрубліковано повідомлення «Предки Федора Достоєвського були греко-католицькими священиками і публікували вірші в уніатському «Богогласнику».
Дослідники академії стверджують, що предки відомого російського письменника Федора Достоєвського тривалий час жили на Волині. Далекий його предок письменника, Данило, в 1506 р. отримав у володіння село Достоєво на теренах Пінщини,
Однак, насправді, як йдеться у повідомленні, предки Достоєвського мешкали не стільки в Достоєві, скільки на Волині, якщо точніше — на Ковельщині. Саме тут у 70-их рр. XVI ст. мешкав якийсь Феодор Достоєвський, який служив у князя Андрія Курбського. Під 1664 р. у селі Секунь (неподалік Ковеля) згадується ще про одного Достоєвського. У 1775 р. Достоєвські продали свої маєтності на Ковельщині. Тоді прадід Федора Достоєвського, Григорій Гомерович, перебрався до Янушполя, де став греко-католицьким ((уніатським) священиком. Два його сини теж стали священиками. Один з них, Андрій, дід письменника, служив у селі Війтівці на Поділлі в 1782-1820 рр. йому довелося перейти з унії на православ’я. Його син Лев також служив у Війтівцях священиком. Інший син, Михайло, батько письменника, теж готувався до священицької кар’єри. Він навчався в Подільській семінарії в Шаргороді. Але звідти його, як одного з найкращих учнів, відправили вчитися в Медико-хірургічну академію в Москву, де він і осів.
Хтось із предків письменника, можливо, це був його дід Андрій, займався складанням духовних віршів. Про це свідчить відомий збірник «Богогласник», виданий 1790 р. в друкарні Почаєвського монастиря, який на той час лишався уніатським. Вказаний друк є унікальною пам’яткою української культури. Він став своєрідним підсумком понад двохсотлітньої традиції творення духовних пісень в Україні. Цей збірник включав 249 пісень, серед яких українських було 213, польських — 33, латинських — 3. Українські пісні були написані як староукраїнською мовою, так і мовою наближеною до розмовної. У «Богогласнику» зазначаються автори деяких пісень.
Серед них фігурує Достоєвський (ім’я його, на жаль, не вказане). Він є автором 4-ї покаянної пісні. Загалом пісня писана староукраїнською мовою, в якій давала про себе знати церковнослов’янська основа. Правда, в покаянній пісні Достоєвського зустрічається поєднання церковнослов’янських елементів із розмовними українськими формами. У вірші говориться, що треба зрікатися земних благ, а думати про божественне й шукати спасіння.
Можливо, предок Федора Достоєвського, був автором і інших духовних віршів «Богогласника». Адже чимало творів подібного типу не підписано. Але як би не було, можемо констатувати, що в родині Достоєвських були сильні українські релігійні традиції, а предки письменника не цуралися літературної праці. Чи не звідси його інтерес до літератури, а також звернення до релігійної проблематики, яка особливо давала про себе знати в пізній період творчості Достоєвського, йдеться у повідодомленні «Острозької академії».
