"Між релігіями високі паркани, але вони ніколи не дістають неба"

XI міжнародний семінар «Релігія і громадянське суспільство...» в Ялті. Частина II.

У Ялті 5-10 листопада відбувся XI міжнародний семінар «Релігія і громадянське суспільство: міжконфесійні та етнічні конфлікти в умовах геополітичної конкуренції».

Частина I

ПОЛІТИЗАЦІЯ ІСЛАМУ І ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО В АРАБСЬКИХ КРАЇНАХ

Кандидат історичних наук, доцент кафедри історії філії МДУ в м. Севастополі А.Мартинкін вважає, що всю історію людства можна представити як процес захоплення, утримання і експлуатації різного роду ресурсів.

Найціннішим із них є людський та інтелектуальний ресурс. Але для ефективної його експлуатації необхідно враховувати релігійно-цивілізаційний фактор, що чинить вплив на соціально-політичне життя. Його ігнорування порушує комфортний стан соціуму і призводить до соціально-політичних катаклізмів.

Яскравими прикладами тому служать ісламська революція в Ірані, що сталася, незважаючи на серйозну протидію військової та світської влади, і прихід у результаті демократичних виборів до влади в Туреччині ісламістської Партії справедливості і співпраці.

«Арабську весну» необхідно розглядати з тих же позицій, адже арабські революції відбувалися в тих країнах, де раніше шляхом військових переворотів до влади приходили світські режими, які не змогли відповідати сподіванням населення «ні в плані політичному, ні в плані соціальному, ні в плані ідеологічному».

До влади прийшли традиційні конкуренти військових еліт ісламського Сходу - релігійна еліта, яка пропонує «альтернативний західному шлях розвитку, шлях повернення до традиційної ісламської культурно-цивілізаційної моделі державного будівництва, враховує всі реалії сучасного світу - наукові, політичні, економічні, соціальні, культурні».

Виступ А.Мартинкіна викликав жваву дискусію, яка окреслила коло проблемних питань. Одне з них стосувалося використання інформаційних технологій в мобілізації населення арабських країн.

Кандидат політичних наук, директор Автономної некомерційної організації «Центр ефективних стратегій» Р.Патєєв зазначив, що інтернет-ресурси було використано, але більшою мірою політичне бачення населення цих країн формував канал «Аль-Джазіра», колишній англійський телеканал ВВС, де більшість журналістів сконцентровані в Англії і працюють з англійцями.

Основні тренди цього каналу мають антисирійський та антиіранський характер, що в поєднанні з формулою «Кому це вигідно?» робить очевидними закулісних гравців арабських революцій. Ця інформація вступає у відвертий дисонанс із твердженням основного доповідача про те, що Заходу невигідні арабські революції, оскільки в умовах економічної кризи він втрачає контроль над регіоном.

У дискусії піднімалося питання про статус Туреччини на міжнародній геополітичній арені. Не будучи, за твердженням А.Мартинкіна, самостійним геополітичним актором, Туреччина дрейфує між геополітичними гравцями. Реалізацію себе як геополітичного гравця Туреччина бачить тільки за допомогою набуття ресурсів ісламського світу, прагнучи стати його лідером.

Гострий інтерес серед учасників круглого столу викликала доповідь Р.Патєєва. Ключовою ідеєю виступу і подальшого обговорення стала ідея неможливості на сучасному етапі секуляризації ісламського світу.

Незважаючи на вторгнення західних інституцій у світ традиційного ісламу, вони не стають легітимними з релігійних позицій, не можуть бути прийняті і схвалені ісламістськими кліриками. Концептуальний поділ істини релігійної та істини філософської, запропонований в Середні віки Ібн Сіною та Ібн Рушдом, якісно спрацював лише на Заході, справивши безпосередній вплив на Просвітництво і Реформацію, що послідовно виникали і в підсумку породили світську, секулярну державу.

У мусульманських країнах, якщо говорити про все-таки наявні процеси секуляризації, які сприймаються з підміною понять як атеїзм, виникає гостре протиріччя між секулярною і релігійною свідомістю населення, що використовується в раціональних цілях зацікавленими гравцями.

«Таким чином, можна дійти парадоксального висновку: подолання сучасних проблем самого ісламського світу можливе лише через деполітизацію релігії і становлення секулярного суспільства. Багато в чому ці процеси вже відбуваються, навіть у найортодоксальніших країнах. Варто відзначити один дуже важливий момент: йдеться не про «атеїзацію» і «деморалізацію» мусульманських співтовариств.

Така позиція, котру сьогодні висловлюють ісламські клерикальні кола, багато в чому свідчить не більше ніж про спробу монополізувати право на «істину» заради кон`юнктурних політичних інтересів ». Ісламському суспільству необхідні процеси модернізації, деполітизації релігійного простору, що неможливо без зміни радикальної релігійної свідомості.

Виступ кандидата політичних наук, доцента кафедри філософських і соціальних наук Севастопольського національного технічного університету А.Канаха торкнувся проблеми розуміння демократії як політичного режиму в країнах арабського Сходу та Європи, самої можливості реалізувати демократію в ісламських державах.

Фактично, «демократія» використовувалася політичним ісламом, що прийшов до влади, як інструмент досягнення влади. У реальності - нові режими мало чим відрізняються від попередніх, і постає питання, як вони зможуть поєднати демократію, з її чіткими відмітними ознаками, насамперед - з виборною передачею влади, і впровадження шаріату як основи нових Конституцій.

Як зазначив А.Мартинкін, "якщо Брати мусульмани зможуть знову перемогти на виборах, за них проголосує весь ісламський світ, якщо - ні, то назавжди остаточно дискредитують себе". У дискусії було відзначено і небезпеку поширення нових течій в салафізмі, які не мають чіткої організаційної структури і здатний стихійно структуруватися.

ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ЗГУРТУВАННЯ РУСЬКИХ НАРОДІВ МОЖЕ СЛУЖИТИ ТІЛЬКИ ПРАВОСЛАВ`Я

Фіналом семінару стало проведення круглого столу «Православна цивілізація в глобальному світі», присвяченого пам`яті православного філософа, російського патріота А.Панаріна. Він був переконаний, що підставою для згуртування народів Русі може служити тільки Православ`я.

Він говорив про Православ`я як про носія абсолютних ідей, як про велику цінність, котру тільки і можна протиставити войовничому лібералізму і світові постмодерну. У цьому контексті учасниками семінару було позначено необхідність об`єднання православного наукового співтовариства, необхідність зростання його активності в тісному контакті з представниками Православного богослов`я.

У цьому сенсі Іслам і Православ`я зараз перебувають перед схожими викликами. Зростання негативного ставлення до ісламу в російському та українському суспільстві змушує його доводити свою лояльність до держави, свої миролюбні позиції. Православ`я, засуджуване за протидію лібералізму, по суті чужому традиції, теж стоїть перед необхідністю підвищувати свій авторитет.

Учасники семінару дійшли висновку, що діалог усередині традиційних релігій необхідний. А можливості суміщення в одному просторі двох великих релігійних традицій можна виразити словами, процитованими Миколою Доненком: «Між релігіями високі паркани, але вони ніколи не дістають до Неба».

Довідка УНІАН. «Релігія і громадянське суспільство» - щорічний семінар, який продовжує традиції наукового співробітництва українських та зарубіжних експертів, що досліджують теоретичні проблеми місця і ролі релігії та громадянського суспільства в сучасному суспільстві.

Анастасія Горобець - для «УНІАН-Релігії».

УНІАН в Google News