«Тернопільське земляцтво у Києві» видасть стародавнє Бучацьке євангеліє українською мовою.
Як повідомив кореспонденту УНІАН голова земляцтва Ярослав ФЛІССАК, зараз над перекладом з галицько-волинської говірки та адаптуванням тексту до сучасності працюють спеціалісти-перекладачі.
«Бучацьке євангелієі є унікальною памʼяткою укаїнського пергаментного рукопису часів розквіту Галицько-Волинського князівства, воно на чотири століття древніше від Пересопницького євангеліє, на якому складають присягу президенти. З благословенням глави Української греко-католицької церкви блаженнішого Святослава ШЕВЧУКА ми взялися за переклад євангеліє і за два місяці воно стане доступне українцям на сучасній мові», – каже Я. ФЛІССАК.
Він зауважив, що про існування «Бучацького євангеліє» випадково дізнався 7 років тому, спілкуючись із мером Бучача Омеляном ОВЕРКОМ. За деякий час після пошуків по бібліотеках, музеях і архівах Західної України вдалося віднайти вцілілий оригінал рукопису у Львівському національному музеї ім. А. ШЕПТИЦЬКОГО.
«Це велике щастя, що така цінність вціліла. Напевне, на певному історичному етапі добрі люди долучилися до того, щоб ця книга стала маловідомою. Інакше, боюся, її чекала б доля тих інших тисяч унікальних книг з української давнини, які за радянської доби були знищені або просто пропали», – зазначає Я. ФЛІССАК.
Після віднайдення оригіналу «Тернопільське земляцтво у Києві» видало копію «Бучацького євангеліє» невеликим тиражом. Це унікальне видання було спрезентовано першому президенту України Леоніду КРАВЧУКУ, блаженнішому Любомиру ГУЗАРУ, Святославу ШЕВЧУКУ, бібліотекам та окремим єпископам після їх інтронізації.
«Зараз же виникла ідея видати євангеліє великим тиражем, аби зі змістом унікальної памʼятки могло познайомитися велике коло охочих», – каже Я. ФЛІССАК.
Довідка УНІАН. Рукописне написання Бучацького євангеліє дослідники датують початком XIII століття. Зокрема мистецтвознавець Віра СВЄНЦІЦЬКА в своєму дослідженні зазначає, що Бучацьке євангеліє найімовірніше було написане в час князювання Романа МСТИСЛАВОВИЧА, який обʼєднав Галицьке і Волинське князівства, або в буремний період малоліття синів Романа – Данила і Василька і регенства їхньої матері Анни.
Місцем написання рукопису, можливо, був один з монастирів Волині, не виключено, що це Богородицький монастир с. Городище поблизу Володимира Волинського.
Пізніше воно збергіалося в Хрестовоздвиженівському василіанському монастирі в Бучачі – саме звідси і сучасна назва рукопису, дана йому дослідниками.
До наших часів повний текст євангеліє не вцілів, залишилося лише 160 листків. В невідомий час було втрачено його перші сторінки та деякі з середніх. Однак навіть те, що залишилося, дає змогу науковцям робити висновок про надзвичайну цінність цього експонату.
