Кому потрібні колишні в'язні?

4 січня - день пам`яті Анастасії Узорішительниці... У місцях позбавлення волі близько 160 тис. осіб. Звільнившись, багато хто повертається в тюрми... Як їм знайти місце серед нас? 

4 січня - день пам`яті Анастасії Узорішительниці ... У місцях позбавлення волі близько 160 тис. чол. Звільнившись, багато хто повертається в тюрми ... Як знайти їм місце серед нас?

«Християнські реабілітаційні центри», як правило, протестантські. Численна православна громада, на жаль, досі не звернула свої думки до колишніх ув`язнених, часом талановитим, не здатним себе реалізувати на благо суспільству...
Питання про соціальну адаптацію осіб, звільнених з місць позбавлення волі - нагальна проблема суспільства в цілому. Як працює Закон України про ресоціалізацію та адаптацію на практиці?
Про роботу Закону та втілення програм адаптації можна судити з наведеної нижче статистики Державної пенітенціарної Служби України станом на перше півріччя 2011 року.
Згідно з даними відомства, станом на 01.07.2011 р. в місцях позбавлення волі на території України перебували 157 866 чоловік (на 01.01.2011 р. - 154 839 чоловік), тобто число тих, хто перебуває у місцях позбавлення волі за півроку зросло на 3 839 осіб (+2,49%).

Чому ж так? Є і програми, і Закони, і держава не закриває очі на проблему, але, виходячи на свободу, люди знову повертаються у в`язниці ...

ЯК СУСПІЛЬСТВО ЗУСТРІЧАЄ КОЛИШНІХ УВ`ЯЗНЕНИХ?

Процес адаптації засудженого до виходу на свободу повинен починатися ще в колонії і логічно завершуватися вже в адаптаційному центрі на волі. Засуджений, який відбув у колонії 3-4 роки, випадає з соціуму. Адже прогрес і життя не стоїть на місці - все росте і рухається з блискавичною швидкістю. Дуже багато за час відбування термінів покарання втрачають соціально корисні зв`язки на волі, і їм просто нікуди йти. У багатьох проблеми з житлом, документами, роботою, у багатьох немає рідних і близьких, а якщо хтось і залишився, то не сильно і хочуть допомагати колишньому злочинцеві. І ось вони, вийшовши за ворота колонії і не знаходячи тихої гавані, «щоб не маятися», знову йдуть до таборів.

Як же допомогти цим людям повернутися до повноцінного життя? Як знайти їм місце серед нас? Одним з вирішення цього питання є створення спеціальних центрів для підготовки тих, хто повернувся з тюрем, до життя на волі, до виховання відповідальних за свої вчинки громадян України.

У відповідь на цю пропозицію можуть бути заперечення, що, мовляв, у державі давно вже діють подібного роду центри.
Так, але «християнські реабілітаційні центри», як правило, всі протестантські. Численна православна громада, на жаль, досі не звернула своїх думок до колишніх ув`язнених, часом талановитих, не здатних себе реалізувати на благо суспільству.
Центр адаптації має за мету турботу про людину, а не перетворення його на слухняного робота (як у певних псевдохристиянських громад. - Авт.). Завдання Центру - перетворити колишнього «зека» на повноцінного і розсудливого громадянина, здатного самостійно орієнтуватися в моральних категоріях і навчитися жити на волі.
Для цього давайте розглянемо поетапно весь процес адаптації.

КОЛОНІЯ

Існує ряд відомчих нормативних документів, що визначають процес ресоціалізації засудженого. Наведу лише деякі моменти. Релігійні потреби засуджених: згідно зі статистикою, у нас з цим питанням все добре. Майже у всіх колоніях є храми, приходять священики і відбуваються служби, але ... У ряді колоній, для того щоб потрапити до церкви, потрібно пройти низку адміністративних митарств.

Та й далеко не кожному вдається пройти фейс-контроль: керівництво за лише одному йому відомому принципу саме визначає, кому храм можна відвідувати, а кому - ні. Це не порожні слова – щодо цього є відповідні документи (рознарядки на вихід в храм) підтверджують той факт, що адміністрація колонії фактично перешкоджає відвідуванню тюремної церкви деяким місіонерам, зокрема колишнім засудженим. Питання: чому?

ПОНОВЛЕННЯ СОЦІАЛЬНО КОРИСНИХ ЗВ`ЯЗКІВ НА СВОБОДІ

Тут знову ж таки, все має починатися з колонії. Психологи, начальники відділень повинні вести бесіди із засудженими, виявляти те, до чого тягнеться їхня душа, і виявивши, всіляко підтримувати прагнення до кращого, позитивного способу життя.
Цього, на жаль, спостерігати майже не доводиться. Виходить, що службі, яка зобов`язана займатися «переплавленням» з «третього сорту» на «перший», це все байдуже?

ЦЕНТРИ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ

До завдань таких центрів входить найважливіший аспект - навчити людину жити на волі, до прищеплених теоретичних знань прикріпити і затвердити практичні. Перед Центрами соціальної адаптації стоїть завдання духовно-морального розвитку, що можливо лише при залученні всіх сфер і структур, на які Законом покладено певні посадові обов`язки.
І держава, і Церква, розуміючи всю серйозність проблеми повернення колишніх ув`язнених в соціум, повинні докласти всіх зусиль до організації та відкриття Центрів адаптації (трудових комун, якщо хочете. - Авт.), Щоб зі звільненими працювали психологи, соціальні працівники, священики. Щоб людина поступово осягала премудрості життя в соціумі, і, звільнившись, не поверталася знову на широку дорогу грабежу і насильства, а жила повноцінним здоровим життям, приносячи користь суспільству.

Геннадій Сухаревський, колишній засуджений - для «УНІАН-Релігії».
 

УНІАН в Google News