Коляда - сонце-немовля, у слов`янській міфології - втілення новорічного циклу, а також персонаж свят. Слов`яни відзначають Коляду в зимові святки з 25 грудня (поворот сонця на весну) по 5-6 січня.
«Колись Коляду сприймали не як ряженого. Коляда була божеством, причому одним з впливових. Коляду кликали, зазивали, присвячували їй передноворічні дні, в її честь проводили ігрища. Вважають, що Коляда визнавалася слов`янами за божество веселощів, тому-то його й кликали».
Напередодні Нового року діти збиралися колядувати під вікнами багатих селян, величали господаря в піснях, твердили ім`я Коляди й просили грошей. Святошні ігрища й ворожіння - залишки цього свята древніх. Обряди збереглися в народі й останнім часом стають усе більш популярними. «Колядники» виряджаються в одягу, зображують звірів, чортів, з музикою, з торбами, в які збирають частування, ходять по вулицях, співають колядки. Коляда - веселе, бажане божество.
Поїдаючи обрядове печиво у вигляді корів (коровай, рогалики), поминають Тура. Замість жертовного ягняти їдять печиво у вигляді баранячої голови (бублики, кренделі). Неодмінно треба спробувати узвар і кутю. Свято закінчується ігрищами. Обов`язково потрібно вкотити палаюче колесо в гору зі словами: «В гору котися, з весною вернися».
