Сучасні дива Миколи Угодника

Святий Микола освоїв масу світських професій: лікар, інженер, садівник, льотчик, ветеринар, листоноша... Святитель і сьогодні рятує життя і являє дива.

День Святителя Миколи Чудотворця в 2008 році пам`ятається мені дуже добре. У той день виконувала свою звичайну роботу в УНІАН, займаючись темами політики та економіки. Проекту «УНІАН-Релігії» тоді ще не було, як то кажуть, і в помині.

Зате було багато відповідальної редакторскої роботи, яка не дозволяла відлучитися ні на хвилину. Але душею в той день я була в храмі, біля ікони святителя Миколи, подумки ставила свічку, з молитвою про найголовніше. До вечора було трохи вільного часу, і з`явилася думка створити групу на честь Святителя Миколи на «Однокласниках».

«Якщо Господь за молитовним зверненням до Миколи Чудотворця здійснив те, що ви просили, можете залишити докладний запис про це, в пам`ять про сучасні чудеса Святителя Миколи», - написала заклик до учасників нової групи.

Дуже скоро вона стала популярною. На сьогоднішній день у групі 54,8 тис. учасників і 12 модераторів (священики і студенти духовних семінарій. - Авт.).

За свідченнями учасників групи, Святий Микола активно бере участь в їхньому житті, допомагаючи навіть в найскладніших ситуаціях. Він освоїв масу світських професій: лікар, інженер, садівник, льотчик, ветеринар, листоноша...

Святитель захищає від кривдників, допомагає отримати роботу, вирішує квартирні питання, рятує життя, волає до справедливості і являє чудеса.

Додам, що днем народження проекту «УНІАН-Релігії», напевно, теж варто вважати 19 грудня. Адже ідея його створення, прийшла саме тоді, разом з виникненням групи на честь Святителя Миколи в соціальній мережі. І за молитвами до Миколи Чудотворця і святих отців Печерських, вже через кілька місяців ми запускали новий проект.

Фатіма Алікова (Цалікова) 35 років, Москва-Беслан.

НА ЛІНІЇ ВОГНЮ

«У 2004-му році я була в заручниках у Беслані, в школі № 1. Не буду описувати, як важко було всім нам у спортзалі ці три дні. Під час вибуху я вилетіла з вікна, і нічого не думаючи, навмання, пробігши метрів 20, сховалася між залізними гаражами. Почалася стрілянина, я лягла на землю, закривши руками вуха. Мені було дуже страшно. Кулі свистіли з усіх боків. Весь час, поки я там лежала, молилася Миколі Чудотворцю.

Я просто кричала йому в душі, щоб він врятував мене від смерті. Мені здавалося, що якщо хоч на секунду перерветься моя молитва, то в мене влучить куля. Так пролежала години півтори, а може й більше, не знаю. У якийсь момент стрілянина вщухла, за парканом почулися голоси, і я покликала на допомогу. Мене витягли і понесли на носилках до машини швидкої допомоги. На мені не було навіть подряпини, незважаючи на те, що я лежала на лінії вогню. Все завдяки молитвам до Миколи Чудотворця!»

Олена Бестужева, 57 років, Тверь, Росія.

«Мій тато 1923 року народження. Коли він пішов на фронт, моя бабуся - його мама, молилася за нього Миколі Угоднику. Одного разу восени їх перекидали до лінії фронту. Вони йшли по бруду, дуже стомилися, коли дійшли до місця, трохи окопалися і повалилися спати. Тато прокинувся від того, що його смикав за плече дідок у білій сорочці навипуск. Він сказав: «Ванька, біжи, біжи!». Тато схопився і побіг. Потім подумав: звідки дідок на лінії фронту? Зупинився, оглянувся... В цей час в окоп потрапила бомба, і всіх, хто там був, вбило».

Тетяна Іванова-Суворова, 47 років, Лук`янов, Росія.

НАД ПРІРВОЮ

«За словами моєї покійної бабусі, мій старший брат, будучи двох років від народження, загубився в лісі. Його шукали всім селищем, але безрезультатно. Через добу, за плачем, його знайшли на краю прірви, над річкою, на хмизі. Той, хто знайшов, хотів його одягти тепліше і нагодувати. Але дитина сказала: "Я не хочу і я не змерз". Одягнений він був легко, а вночі був приморозок. "Мене дідусь сивенький зігрів і дав хлібця". Все це сталося 25 травня. Бабуся щиро вірила, що це Микола Угодник врятував її онука ».

Наталя Сидорова (Улогова), 33 роки, Лобня, Росія.

ГОЛОД

«Це було в 1946 році, в повоєнний голодний час. Моїй мамі було 9 років. Жменя крупи - на цілий день, перемелювали жолуді і готували з них коржики, їли коріння. Дві молодші сестри моєї мами перебували в лікарні через виснаження. День був літній, сонячний, мама сиділа на призьбі і гралася золою від печі. Раптом з-за рогу з`явився дідок. За розповіддю мами, дідусь був дуже приємної зовнішності: невеликого зросту, з блакитними очима і у всьому білому. Волосся, брови, борідка були повністю сивими. Одяг був теж білим, взуття світле.

У ті часи, коли ходили всі в "ганчір`ї", в таких шатах людину побачити було неможливо. Дідусь підійшов до мами і запитав, чи хоче вона їсти? І дав мамі дві картоплини, хліб і два помідори. На радощах мама навіть не зрозуміла, куди цей дідусь подівся. Прибігла сусідка до мами і запитала, що це було за диво? Вона бачила все це з вікна. Розповіла, що віддавши мамі продукти, дідусь зайшов за ріг і... зник! Про цей випадок довго говорили в селі, припускали, що це був сам Микола Чудотворець! Цю історію мама часто розповідає. Вона все пам`ятає, до найдрібніших деталей. А мамі вже 74 роки».

ЩАСЛИВЕ ЗАМІЖЖЯ

Тетяна Стівриня, 49 років, Єлгава, Латвія.
«У мене є знайома, яка вийшла заміж за молитвами до Святого Миколи. Їй вже за 40, розлучена була, але дуже хотіла знайти свою половинку. Їй підказали, що про заміжжя треба молитися Миколі Чудотворцю. Вона працює в храмі, тому при кожному зручному випадку стала підходити до ікони і просити про наболіле. Одного разу вона протирала ікону, до неї підійшов чоловік її віку. «Ось спостерігаю за вами, ви весь час біля цієї ікони». Вона так просто йому і відповідає: «Чоловіка прошу у Господа». Він усміхнувся і каже: «А ось і я!». Вже другий рік як вінчані, а тепер Господь і дитинку послав».

Світлана Лахіна (Чиканцева), 39 років, Біла Калитва, Сухумі.
«Я дуже хотіла дитину, але більше 10 тижнів виносити не виходило. Мене попросили в Недільній школі вишити ікону Миколи Чудотворця - до свята Дня любові, сім`ї та вірності. Поки вишивала, просила Миколу Чудотворця про допомогу. І через 9 місяців у нас народилася донька Юліанія. Хіба не диво?»

Галина Коваленко, 38 років, Майкоп, Росія.
«Довго не могла народити - були викидні. Молилася Миколі Чудотворцю. Знову завагітніла, але не вірила вже, думала і того разу нічого не вийде. І ось у День Матері пізно ввечері йду з роботи, йде назустріч дідусь і каже: "Зі святом!" А у мене з голови вилетіло, що День Матері був, думала він напідпитку і жартує. Я відповіла: «І вас так само!» Він засміявся і сказав: «Еххх! Це я вас вітаю з Днем Матері!» Я відповіла: «Дякую!». І пішла далі. Чомусь про Миколу Угодника згадала одразу. Обернулася, а його вже ніде не було... Я зрозуміла, що це знак, і що цього разу все буде добре. Народилася в мене донечка!»

Любов Федосєєва
«Сім років у мене не було дітей. Про безпліддя знали всі мої знайомі. Мені порадили поїхати в Туреччину, в храм, де колись служив сам Микола Чудотворець. Там досі є церква, вона вже не діюча, але двічі на рік іде служба. Святий Микола заповів: «Хто б не прийшов з добрим наміром в цей храм - все здійсниться».

Ми їхали з чоловіком, що б просити дітей. Я плакала, коли була там. Я вірила і благала. Повернулася з Туреччини вагітна. Ви уявляєте, я була вагітна, диво сталося! Народилася донька, красуня.

Я, хотіла багато дітей, але знову довго не могла завагітніти. І поїхала знову. Приїхавши, я просила у Миколи двійнят. Мені був сон: «Одразу тобі важко буде виносити двох діток, оскільки був кесарів розтин. Будуть у тебе погодки». Після цього сну я завагітніла. На п`ятому місяці вагітності захворіла на гепатит. Не могла в це повірити, адже моя дитина була благословлена Миколою Чудотворцем! Потрібно було лягати до лікарні.

Всю ніч, я молилася. Уві сні з`явився сам Святий Микола, і сказав, що я здорова. Я прокинулася і повідомила про це мамі. Мама сказала, що якщо це станеться, вона увірує. Приїхала до лікарні, взяли аналізи, виявилося - я здорова. Лікарі були проти, наполягали на аборті через кесарів розтин, лякали, що можу померти. Я вірила, тільки Миколі. Народився син. За вірою вашою, хай буде вам. Я це точно знаю. У мене троє діток - Любов, Марія і Богдан. Дякуємо Богу. Спасибі Миколі Чудотворцю. Це були грандіозні чудеса у моєму житті».

Ірина Постарнак, 46 років, Бєлгород, Росія.

КВАРТИРНЕ ПИТАННЯ
«Чоловік зустрів іншу жінку, а я не могла жити більше в брехні і розпусті. Він говорив: «Не хочеш жити зі мною - йди куди хочеш!". Директор запропонував переїхати в квартиру з підселенням. Сусідка думала, що у нас фіктивне розлучення, щоб квартиру отримати. Суд виніс рішення про моє виселення. Прийшла до церкви, встала на коліна перед іконою Миколи, і своїми словами стала просити про допомогу послати мені якесь житло. Зустріла вранці мера міста, на роботу йшов, чомусь зупинився, вислухав. В його очах побачила співчуття, сказав прийти завтра в такий-то кабінет. Наступного дня я отримала ордер. Коли допомога йде згори, всі двері відкриті, не треба ні зв`язків, ні грошей».

Леонід Кичко, 53 роки, Липецьк, Росія.

СЛЮСАРНА СПРАВА
«За професією я ремонтник технологічного обладнання. Після одного з ремонтів, показники агрегату не відповідали нормі: три рази його розбирали-збирали, прийом в експлуатацію затягувався. Засмучений, пішов до храму. Ставши біля ікони Миколи Угодника, попросив його про допомогу. Чесно кажучи, повернувшись на об`єкт, забув про прохання. В черговий раз розібравши-зібравши, не знайшовши причин, приймаємо безнадійне рішення про пробний запуск. Яке було здивування всіх присутніх, коли агрегат почав працювати. Ніхто не зміг пояснити що відбувається. Відвідавши храм, я згадав про прохання і подякував Святого Миколу. Не знаючи молитов, просив своїми словами».

СКОРИЙ ЛІКАР

Ірина Влад-на, 42 роки, Кострома, Росія.
«Було мені років 7-8. Сталося так, що захворіла. Дуже сильно боліли вуха, я кричала від болю! Вся родина стояла біля мого ліжка, не знаючи чим допомогти. У моєї прабабусі Ольги була ікона Святителя Миколи - простенька, на паперовій картонці... Я пам`ятала про ікону, і крізь сльози прокричала: "Бабуся помолись Миколі Угоднику!" Бабуся швидко пішла в кімнату помолитися. Тільки вона зникла за дверима, біль, як рукою зняло. Миттєво! Зараз мені 42 роки, а це чудо не забувається. Сумнівів не було ні в кого - допоміг Микола Чудотворець!»

Ірина Холопова, 52 роки, Москва, Росія.
«Мій родич вилікувався у Мирі. Полетів до Туреччини з герпесом на спині. Я його попереджала про наслідки. Але молодість... Казав: "Йодом помажу - все пройде". А там раптом озноб, біль. Вирішили пропустити море і з`їздити на екскурсію. Так потрапили в Мири. На зворотному шляху в готель зауважив: ні болю, ні ознобу. Шкіра швидко зажила, без слідів".

Володимир Алтунін, 64 роки, Севастополь, Україна.
«На роботі ми ремонтували електродвигун. У мене зірвався лом, і я сильно вдарився ліктем. Стали німіти пальці на лівій руці. Одного разу ми заїхали в Фороську церкву. Став біля ікони Миколи Чудотворця і подумки кажу: "Я не вірю в Бога, але якщо допоможеш мені зі здоров`ям, повірю!" У той же момент по руках потекло таке тепло, наче в теплу ванну з морозу. Минуло п`ять років, руки більше не німіли жодного разу. На роботі всі знають, вони бачили, як я страждав. Хочете - вірте! Це було зі мною».

Лілія Козина (Положнова), 36 років, Москва.
«Близько 15 років тому в мене була кіста яєчників. Гінеколог призначила терапію, після якої слідувала операція з видалення кісти. Рівно місяць пила призначені пігулки, запиваючи святою водою і молячись Миколі Чудотворцю. 19 грудня (!) кіста вийшла сама собою. Гінеколог, дуже, до речі, досвідчена і грамотна, була сильно здивована. Довго "просвічувала" на УЗД, але в підсумку визнала, що операція не потрібна».

Маргарита Божко (Гусарова), 47 років, Курськ, Росія.

СВЯТИТЕЛЬ МИКОЛА - САДІВНИК
«Посадила на лоджії помідори, вони цвіли все літо, але ні один не зав`язався. У жовтні дивлюся на ці пустоцвіти і думаю про себе: "Хоч би один помідорчик зав`язався, для втіхи". І через три дні один зав`язався. Я одразу зрозуміла, що це мені Микола Угодник помідорчик подарував, так як його іконка стоїть на вікні прямо поруч з помідорами».

Катерина Юдкевич, 49 років, Ленінградська область, Росія.

ІКОНА НА АСФАЛЬТІ
«Було це в дуже складний момент життя, коли я втратила близьку людину, і приїхала в Пітер за документами. Була злива, і мені здавалося, що я просто помру, не витримаю горя. Біля метро "Технологічний інститут" дуже людне місце, люди йдуть потоком, ніхто нікого не помічає. Я йшла в цьому потоці, і душу охоплював відчай. Раптом на тротуарі я побачила ікону, яка стоїть прямо посеред дороги. Не зрозуміло, як вона могла стояти, і як її люди ногами не збили. Я нахилилася і підняла її. Це була ікона Святого Миколая Чудотворця з долоню величиною, на дереві. Дивно ще те, що під проливним дощем вона була зовсім суха! На мене війнуло такою несподіваною радістю, спокоєм, любов`ю - все це важко словами передати! Мій духівник сказав, що це Святий Микола Чудотворець втішив мене».

Олександр Воробйов, 52 роки, Калінінград, Росія.

ОСКВЕРНЕНА ІКОНА
«Випадок був у середині 90-х років. У нас в Калінінграді є храм Миколи Чудотворця. Над входом - ікона Святителя Миколи. В один із днів виявили, що ікона зникла. Порожній розламаний кіот знайшли на клумбі. Через декілька місяців ікону знайшли, на лику Святителя Миколи були виколупані очі. Батюшка розповів нам страшну історію, як ікона у нього опинилася і що сталося. У храм ікону повернула жінка, в сльозах вона розповіла, як усе було. Вночі її син з групою підлітків проникли на територію храму і зняли ікону Святого Миколи.

Вона була дуже красива і здалеку виглядала багато. Коли хлопці принесли ікону додому і на світлі розгледіли, що вона простенька, один з підлітків зі злості взяв цвях і виколупав очі Святому. Через місяць підлітку, який скоїв блюзнірство, вибило обидва ока. Коли стало ясно, що він залишився на все життя інвалідом, то розповів своїй мамі про те, що він накоїв і де лежить осквернена ікона. Тоді жінка віднесла ікону в храм і розповіла батькові, яке їх спіткало горе за блюзнірство її сина. Ікону свт. Миколи відреставрували, вставили в кіот і встановили на колишнє місце. Що стало з хлопчиком і його мамою, відомостей немає».

Ірина Сорочан, 49 років, Астана, Казахстан.

ПРАВООХОРОНЕЦЬ
У липні 2005 року померла матуся. Не минуло 40 днів, вирішила з`їздити на кладовище одна. Біля маминої могили сидів чоловік, на вигляд страшнуватий. Ми з ним переглянулись, я йду і думаю, він зараз піде за мною. Пішов - він і ще під 2 метри зросту чоловік. Стало страшно, у нас були випадки, коли нападали на людей на кладовищі. І тут з кущів виходить дідусь, я ще подумала, що прийшов когось провідати. Одягнений був просто, але я звернула увагу на його обличчя: незвичайне, чисте, таке світле, що не передати, борідка і волосся білі.

Я подумала, знайоме обличчя, де я могла його бачити? Він на мене так суворо подивився і пройшов повз мамину могилу, а я як заворожена пішла за ним. А ті двоє чоловіків йшли за нами, але не додавали кроків, хоча могли наздогнати нас. По дорозі я ще зайшла на могилку свого чоловіка, квіти поклала, він мене чекав, і ті двоє теж призупинилися. Дійшли ми до роздоріжжя, де можна на зупинку вийти. Дивлюся, немає його, як у воду канув. Я благополучно повернулася додому. Коли прийшла в наш храм, підійшла до ікони Миколи Чудотворця, ахнула, упізнавши у тому дідусі нашого улюбленого Святого Миколу Чудотворця, це був він. Тобто він мені допоміг, навіть без звернення до нього. Дякую Господу, що він дав мені таке чудо зустрітися з Миколою Угодником".

Інна Римська, 41 рік, Київ, Україна.

ЧАРІВНИК У БЛАКИТНОМУ ВЕРТОЛЬОТІ
«У 1998 році ми з подругою Олею вирушили на Валаам. Грошей було обмаль, виїхати ми все не могли: то немає катера, то ми не знаємо про його відправлення. Ми вже звикли до думки, що на останні гроші поїдемо теплоходом на Сортавалу, адже зворотні квитки куплені в Києві і грошей у разі їх здачі ми не отримаємо. Ми з горя пішли в готель, з`їли всю кашу, взяту в трапезній, а потім для втіхи стали читати акафіст Святому Миколі і проспівали величання. Коли ми заспівали величання втретє, поруч з готелем приземлився вертоліт, яким ми полетіли. Через дві години ми були вже в Пітері».

Тетяна Москальова (Ільясова), 54 роки, Канськ, Росія.

ЛИСТОНОША
«У журналі прочитала, як Святий Микола допоміг одному чоловікові видати заміж дочок, і я подумала: де на всіх взяти Миколу Чудотворця? Я була в скрутному становищі - одна виховую сина, він першокурсник. Зима на дворі, а у нього немає теплих речей. На другий день приходжу з роботи, в дверях записка-повідомлення - прийшли гроші від сестри. Купила сину пуховик. А сестра мені сказала, що раптом вона подумала, що нам потрібніші гроші, ніж їм».

Марина Ідадзе, Кутаїсі, Грузія.

ВЕТЕРИНАРІЯ
«У нас захворіло цуценя. Ми важко переживали його хворобу. Близько тижня він лежав, не їв і не пив, дихання майже не було чути. І раптом, ні з того ні з сього, він проявляє інтерес до їжі, починає бігати і гратися... Ми були дуже здивовані. І тоді тато зізнався, що просив Миколу Чудотворця, щоб цуценя видужало. Як виявилося, тато був почутий. Адже ветеринар відмовився лікувати нашого песика! Ось таке диво...»

Євген Поляков, 51 рік, Москва, Росія.

НА ВАЛААМ
«Років 15 тому, з ігуменом Йоїлом, ми пливли на Валаам на маленькому моторному човні. Тільки минули Микільський скит, у нас заглох мотор. Поки діставали весла упав страшний туман, видно було тільки куполи Микільського храму. Ледве допливли на веслах. Якби мотор заглух пізніше, невідомо що з нами було б. Святий Миколай відвів від загибелі!»

Світлана Крикун (Архипова), 52 роки, Мурманськ.

«ТИ ОБІЦЯВ»
«Це було в 1988-1989 роках, доньці моїй було 4 рочки. На роботі похвалилася, що з дитиною жодного разу в лікарні не лежала. У цей же вечір, відвезли дитину з ларіготрахиїтом. Молила Бога, щоб дитину мою помилував, пообіцяла у разі зцілення до церкви сходити, свічку поставити. Дівчинка моя одужала, а в церкву я так і не сходила. Через рік мені сниться сон, стоїть у дверях чоловік у довгому одязі, злегка зігнута рука, як би показуючи на ікону, і каже; "Ти обіцяла!" Хто мені наснився, я не знала. Через 13 років моя донька вступала в ФІНЕК в Пітері, я її туди відвела, а сама в Казанський собор. Пішла оглядати ікони, до однієї підійшла, і одразу сльози рікою: це він - Микола, з мого сну, просто раніше я ніколи не бачила ікону Чудотворця у повний зріст».

Ольга Гаврилова, 44 роки, Красноярськ, Росія.

"ЯКЩО ТИ МЕНЕ ЧУЄШ, ДАЙ ЯКИЙСЬ ЗНАК"
«Моя донька закінчувала інститут, отримала спеціальність художник-дизайнер, виїхала жити до Пітера, протягом 4 місяців не могла знайти роботу. І ось, коли сили і терпіння були на межі, ноги привели до Володимирського собору. Там є дуже стара ікона Миколи Чудотворця. Вона звернулася до нього з молитвою: "Якщо ти мене чуєш, подай якийсь знак!" Раптом відкрилося вікно поруч з іконою, вітром задуло всі свічки, залишилася горіти лише свічка в руках у дочки. У цей же день їй принесли газету з оголошеннями, де фірмі потрібний дизайнер. Це було 8 років тому. Зараз у дочки своя фірма. З іконою Миколи Чудотворця вона не розлучається ніколи».

Тетяна Шведова 42 роки, Запоріжжя, Україна.

«КОЛИ БАЧУ ПОСТ ДАІ, ПРОШУ МИКОЛУ ЧУДОТВОРЦЯ ЗАКРИТИ НАС РУКАМИ»
«Коли їдемо повз пост ДАІ, я прошу Миколу Чудотворця закрити нас руками, щоб вони не бачили нас. Ніхто і ніколи не наважився нас зупинити».

Бортінженер Людмила Майгурова, 38 років, Волгоград, Росія.

«ПОДИВИЛАСЯ В ІЛЮМІНАТОР, І ОЧМАНІЛА: НА СКЛІ ЧІТКО БУЛО ВИДНО МАЛЮНОК КРИЛ»
«Летіли на літаку Боїнг 737-200, який найменший, і з яким частіше ніж з іншими стаються катастрофи. Злетіли нормально, набрали висоту, стали нам розносити напої і їжу, народ розслабився... Раптом ми ввійшли в зону турбулентності, літак кидало на всі боки так, що по салону літали склянки, тарілки, серветки і все на світі. Пасажири стали білими від жаху, народ не знав за що схопитися руками, щоб утриматися в кріслах...

У мене була з собою ікона із зображеннями Миколи Угодника, Божої Матері, Ангела Хранителя і Господа з молитвами мандрівника до них. Дістала тремтячими руками і стала читати всі молитви підряд. Закінчую - і по новій. Читаю молитви і бічним зором бачу, народ з такою надією на мене дивиться. І стала я молитви читати не про себе, а вголос. Тут раптом все заспокоїлося так само швидко, як і почалося. А якийсь хлопець, коли я молитви вголос дочитала, крикнув на весь літак: «Алілуйя!» Я подивилася в ілюмінатор, і очманіла: на склі чітко було видно малюнок крил, як у ангела... Напевно, це був знак. Для кого як, а на мене, так це було диво. Слава Богу за все!»

Анна Горпинченко, «УНІАН-Релігії».
 

УНІАН в Google News