Церква: святкування Гелловіна руйнує здоров'я

Свято Гелловін з`явилося у кельтських племенах в дохристиянську епоху. Західна Церква ввела християнське свято усіх святих, яке стали помилково називати Гелловін.

Свято Halloween з’явилося серед кельтських племен Англії, Ірландії та північної Франції (Галлії) у дохристиянську епоху. Будучи язичниками, кельти вірили у зародження життя зі смерті. Початок «нового» року, нового життя взагалі вони відзначали глибокої осені, у ніч з 31 жовтня на 1 листопада, з настанням холодної пори. У цю ніч вони прославляли язичницького бога Самхаїна, якого вони вшановували як Володаря Смерті.

У переддень «новорічного торжества» друїди (кельтські жерці) гасили домашні вогнища, багаття, світильники. Увечері наступного дня вони запалювали величезне вогнисько, на якому робили жертвоприношення князю темряви і смерті. Друїди вірили, що якщо Самхаїна вдовольнять жертовні приношення його вірних, то він дозволить душам померлих відвідати в цей день свої будинки. Звідси й бере початок укорінений у язичницькому світі звичай в ніч на Halloween перевдягатися у костюми примар, відьом та інших духів, що символізують спілкування з потойбічним світом і нечистою силою.

Протоієрей Української Православної Церкви Ігор Рябко

УОСОБЛЕННЯ СМЕРТІ І ДУХІВ ЗЛА РУЙНІВНЕ ДЛЯ ЗДОРОВ`Я

Аби протистояти язичницькій традиції кельтів, Західна Церква при­урочила до цього дня християнське свято Всіх святих (у Східній Церкві день пам’яті Всіх святих — у першу неділю після П’ятидесятниці). Від назви свята Всіх святих і утворилося слово Halloween, тобто Аll Hallows’ Even (що значить «переддень Усіх святих»), яке згодом скоротилося до «Hallow E’en». На жаль, через невігластво чи неуцтво людей, язичницьке свято, що відзначається в один день із християнським святом Усіх святих (на Заході), стали помилково називати Halloween.

Сьогодні засоби мас-медіа нав’язують думку, що це всього лишень кумедна маскарадна «тусовка», яка не криє в собі нічого такого, що могло б нести негативні образи чи асоціації. Проте це супе­речить очевидному і здоровому глузду. Почнемо з очевидного. Ми бачимо величезне скупчення явно негативних персонажів, які відкрито несуть у собі руйнівні, злі, власфемічні образи. Навіть якщо ми не братимемо до уваги генезис цього «свята», то все одно не зрозуміло, чому людина, якій властиво відрізняти скверноту від краси і прекрасне від потворного, повинна у цей день культивувати все те, що є деструктивним і руйнівним.

Щодо здорового глузду, то про нього вже неодноразово заявляли представники науки. Академік Російської академії освіти (РАО) професор Г. Філонов після проведеного ним дослідження зробив висновок: «Заходи Геллоуіна у будь-яких його проявах неприпустимі в системі освіти. Участь у них дітей, педагогів, батьків учнів завдає їм серйозної морально-психологічної шкоди».

Згідно з висновком члена-кореспондента РАО професора В. Слободчикова та професора В. Абраменкової, яскраві образи, виразна символіка, приховані смисли Хеллоуіна справляють дуже сильний психофізичний, емоційний, сугестивний вплив на всіх учасників, а надто на молодших школярів і підлітків, які зазнають негативного збудження. Хочеться звернути увагу на те, що в Москві з 2003 р. святкування Гелловіна було заборонено відповідним розпорядженням місцевої влади. У документі йдеться, що «наявність елементів релігійного змісту (культ смерті, глузування над смертю, уособлення смерті та духів зла тощо), що присутні у заходах Гелловіна, справляють руйнівний вплив на психічне й духовно-моральне здоров’я учнів».

ПРОТИСТОЯННЯ: ПОЯСНИТИ ДІТЯМ, ЩО ТАКЕ ГЕЛЛОУІН

Батьки, чиїх дітей педагоги починають втягувати в це масове неподобство, мають право не погоджуватися з цим. Але кращою формою протистояння буде пояснення самим дітям того, що таке Гелловін, і чому не треба безоглядно погоджуватися з формою потішного біснування, яке їм нав’язують у школі та на вулиці. На відміну від тварини, людина здатна бачити сенс у всьому, що вона робить і що з нею відбувається. Потрібно спокійно та вдумливо, ставлячи дітям запитання, з’ясовувати «Що святкуємо?» і «Чому в такій формі?», «У чому сенс цих дій і що вони символізують?». Через навідні запитання можна прийти до усвідомлення абсурдності так званого свята. Незрозуміло одне: чому ми, маючи прадавні, глибокі й чудові народні і церковні традиції, замість того, щоб розбудовувати й культивувати їх, натомість починаємо вбирати в себе те, що суперечить нашій духовній культурі.

Ігумен Лонгин (Чернуха), головний редактор «Церковної православної газети»

ДІТИ ВІД 4-Х ДО 9-ТИ ЗА ПСИХОЛОГІЄЮ ЯЗИЧНИКИ

Багатьом дітям властиво цікавитися загадковими, таємничими та страшними речами. Пригадаймо народні казки, дитячі страшилки, «кімнати страху», що їх так полюбляють діти. Православні психологи вважають, що в певний період розвитку (від чотирьох до восьми–дев’яти років) діти за своєю психологією більше схильні до язичництва. У своїх фантазіях вони здатні наділяти світ природи й неживих предметів містичною силою.

Це своєрідна гра, у якій на підсвідомому рівні виявляються дитячі страхи: невпевненість у собі, несамостійність, страх перед дорослим світом і смертю. Але, на жаль, це супроводжується й дитячою агресією як примітивною формою самоствердження. Правильне духовне виховання повинно згодом окультурити почуття страху, позбавивши його хибної містики. Якщо цього не станеться, подібний стан може ще довгий час, аж до дорослого віку, переслідувати людину.

Психологи помітили, що ті, хто захоплюється фільмами жахів або подібного змісту комп’ютерними іграми, намагається в такий спосіб заглушити в собі реальне відчуття дискомфорту через страх перед реальними життєвими проблемами. Люди ховаються від дійсності у вигаданому світі, де вони хоча й відчувають страх, але все-таки не справжній, а тому дражливий і певною мірою навіть приємний.

Якщо додати до цього дію адреналіну, то з’являється і певна фізіологічна залежність від так званого драйву. Це ще один прояв інфантилізму. (Є категорія людей, які потребують реального екстриму, але це вже дещо інша ситуація.) Інтерес дітей до страшного — стихія, над якою потрібно працювати батькам і педагогам, направляючи цю енергію душі в русло подолання справжніх життєвих труднощів, а не підтримуючи її на примітивному душевному рівні. Саме тому Геллоуін не може бути позитивним засобом виховання і він — далеко не краща форма дозвілля.

Святкування Гелловіна поширене в європейських країнах переважно католицького віросповідання, і прийшло до нас звідти - далі думка представника західної церкви.

Здислав Шманьда, віце-директор Інституту релігійних наук святого Фоми Аквінського (м. Київ)

ГЕЛЛОВІН - ПРОДУКТ ПОП-КУЛЬТУРИ

Це не християнське свято, і його не можна ототожнювати з католицьким святом Усіх святих, яке не має до нього жодного стосунку та несе зовсім інше смислове наповнення. До Гелловіну потрібно ставитися так, як і до інших подіб­них свят — це продукт сучасної поп-культури. Церква неодноразово християнізувала язичницькі свята, яскравий приклад тому —свято Різдва Христового.

Однак те, що Гелловін стає дуже популярним в Європі (у тому числі і в Україні), не має нічого спільного з реальним релігійним святом чи подією, вкоріненими в релігійній традиції. Його комерціалізація пов’язана з тим, що в деяких країнах це свято стало вже сімейною традицією — з дитячими іграми, розвагами. Нічого особливого тут немає.

Не треба вбачати в цьому святі якісь «диявольські історії» і несамовито боротися з ним, такий шлях не приведе до позитивного результату. Однією критикою тут не обійтися. Потрібно показати красу християнських свят, популяризувати їх, щоб люди більше знали про свою власну традицію — це набагато кращий підхід.

"Церковна православна газета"

УНІАН в Google News