Релігія і йога: тотожність чи псевдорелігія

20:55, 27 жовтня 2011
Суспільство
558 0

"Богословська освіта і наука в Україні"

Послідовники такого псевдорелігійного руху як New Age або Новий час, Новий вік, Ера Водолія, активно розповсюджують міф про відсутність принципової різниці між існуючими релігіями, про те, що всі релігії ведуть до одного і того ж Бога, а їх містична практика – до одного і того ж духовного результату.

Вони стверджуєть, що усвідомленню цієї духовної рівності послідовникам різних релігійних груп пе­ре­ш­коджає виключно їх власна необізнаність. Таку ж ідею розповсюджують теософи, агні-йоги, бахаїсти і багато інших пред­став­ників так званих нетрадиційних релігійних рухів. Виступаючи апологетами ідеї «братства релігій», вони з легкістю вдаються до своєї улюбленої зброї – брехні, висуваючи для захисту своїх переконань такий аргумент: слово «релігія» походить від латинського religare і переклад його точно відповідає значенню санскритського слова «йога» – «зв’язок».

Ось як про це писала Олена Реріх: «…є истинна релігія …в кажній церкві …від­галуджені єдиної світової істини …. Релігія постала від слова «релігаре», що означає зв’язок із Вищим. Тому всі, хто щиро прагне, за натурою своєю релігійні і завжди зуміють створити собі достойний храм, у якому перебуватиме доступне їхньому розумінню Світло Єдиної істини». Логіка роздумів ньюейджерів така: раз обидва поняття однаково перекладаються, значить, вони означають одне і те ж. А це означає, що всі релігії тотожні йозі, зок­ре­ма між християнством та індуїзмом немає принципової різниці, а тому християнин може практикувати йогу, не перестаючи при цьому залишатися християнином. На перший погляд, послідовність роздумів має гарний вигляд. Та чи так це по суті?

Тут необхідно відмітити, що сучасна нау­ка не може точно визначити етимологію терміну «релігія». Одні дослідники відно­сять початки цього поняття до латинського слова religio – «совісність», «благочестя», «благоговіння», «святість», «богослужіння». Інші – до латинського дієслова relegere, що означає «знову збирати», «знову обговорювати», «відкладати до особливого використання». Блаженний Августин вважав, що слово «релігія» походить від дієслова religere – «об’єдну­ва­ти». Є і ті, хто вважає, що термін «релігія» походить від латинського дієслова religare – «зв’язувати», «з’єднувати».

Як бачимо, думки розділились, тому нав’язування од­но­го-єдиного з чотирьох можливих ва­ріан­тів перекладу терміну «релігія», одночасно за­мовчуючи про існування інших при­пу­щень перекладу, свідчить або про не­достат­ню компетентність у цьому питанні, або про пристрасть до некоректної аргу­мен­тації, яка не виключає свідомого не­договорювання. Але замовчування такого роду – це форма брехні, а брехня ніколи не була показником високого духовного развитку людини, швидше навпаки.

Якщо добре розібратися, не все так просто і з терміном «йога». Слово «йога» має близько двадцяти словарних значень, наприклад, «спосіб», «єднання», «дія», «зміцнення», в тому числі його можна перекласти як і «зв’язок», але при цьому не слід забувати й про інші варіанти перекладу. Для активних прибічників перекладу терміну «йога» словом «зв’я­зок», розуміючих зв’язок як єднання душі людини з Богом, наведемо думку з цього приводу відомого дослідника буддизму Є. А. Торчинова: «Звичайно слово «йога» (до речі, за однією із версій слово «релігія» також означає «зв’язок») інтерпретується як зв’язок людського духу з Абсолютом, єднанняе душі й Бога.

Це абсолютно неправильно, тим більше що навіть йога Патанджалі ніякого з’єднання не перед­бачає. Корінь «юдж», до якого сягає слово «йога», означає передусім «запрягати ко­ня»; тому «йога», наймовірніше, – зв’я­зу­вання воєдино, сполучення почуттів, думок і психічних чинників узагалі та їх зо­се­редження на єдиному об’єкті споглядання». Як бачимо, один зв’язок протилежний іншому. Зв’язок як єднання з Богом і зв’язок як єднання почуттів, думок і «психічного фактору» – це зовсім різні речі. Можна практикувати йогу і при цьому не вірити в Бога, як це роблять, наприклад, буддисти. Навіть якщо погодитися з версією походження поняття «релігія» від лат. religare, то в християнстві Бого­спіл­ку­вання, зв’язок з Богом відбувається особистісний, а не зв’язок «почуттів, думок і психічних факторів».

Без особистого зв’яз­ку з Богом, відповідно до християнського світогляду, жодне вчення не може бути назване релігійним. Якщо йога доводить самостійне розкриття божественності людини, то християнин завжди пам’ятає слова Христа: «Без Мене не можете робити нічого» (Ін.15:5) – містична практика хрис­тия­нина і йога фундаментально відмінна вже за цим критерієм, однак окультисти наполегливо прагнуть переконати своїх послідовників у протилежному: «…істинне християнство ні в чому не розходиться з Вченнями Сходу. І це при тому, що, наприклад, той же буддизм заперечує існування Особистого Бога і, по суті, є носієм атеїстичних ідей. Його, а також індуїстську йогу, можна каліфі­кувати як «містичне вчення», але не як релігію у християнському розумінні.

Розгляньмо, яким чином, відповідно до реальної містичної практики йоги, осмис­люється термін «йога». «По-перше, йога озна­чає психотехніку взагалі, тобто ре­тельно розроблений і вивірений традицією набір засобів і прийомів для досягнення точно визначених трансперсональних ста­нів свідомості, що оцінюються тради­цією як стан реалізації релігійної прагматики уче­н­ня – «визволення». Але, як уже бу­ло зазначено, на відміну від йогічної практики, мета якої – досягнення певних станів свідомості, розчинитися в Абсолюті, християнське подвижництво, в тому числі молитовна практика, має своєю метою жи­ве та особистісне Богоспілкування.

На­прик­лад, преподобний Макарій, що жив на­при­кінці IV – на початку V ст., писав: «Молитва наша, одночасно мудра і гаряча, повинна бути дожиданням Бога – аж до того, як Бог з’явиться і ввійде в неї, … все, що ми взискуємо в молитві – цео прихід Бога». Християнські подвиги звершуються християнином заради Бога, в ім’я єднання з Ним, але вони не є автома­тич­ним засобом реалізації цієї мети, та ж мо­литва у справі спасіння дуже важлива, але сама по собі вона ще не є гарантом спа­сіння: «… Не кожен, хто говорить Мені: «Господи! Господи!», ввійде в Царство Не­бесне, але той, хто виконує волю Отця Мого Небесного» (Мв.7:21).

Слово «йога» також «…употребляется для обозначения одной из даршан (рели­гиоз­но-философских систем) орто­док­саль­ной… философии (индуизма. – В.П.)…». Хрис­тиянське вчення висловлене у Свя­тому Письмі [8] і Святому Переданні [9] Церк­ви. Але воно принципово від­різ­няєть­ся від Вед, на які спирається ортодоксаль­на філософія індуїзму. При цьому у Святому Письмі говориться: «Кожен, хто робить переступ та не пробуває в науці Христовій, той Бога не має. А хто пробуває в науці Його, той має і Отця, і Сина.» (2Ін.1:9). Як же стосуються Веди до Святого Письма і Святого Передання? За своїм змістом – ніяк. Головні боги Вед – це Індра і Варуна.

Христос учив любові до Єдиного Істинного Бога: «… возлюби Господа Бога Свого всім сердцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою: це найбільша й найперша заповідь» (Мф.22:37-38). Про людей, що порушують цю заповідь, Святе Письмо вчить: «Ось, сьогодні я даю перед вами благословення й прокляття: благо­сло­­вення, коли будете слухатися заповідей Господа, Бога вашого, які я наказую вам сьогодні, і прокляття, якщо не будете слу­хатися заповідей Господа, Бога свого, і звернете з дороги, яку я наказую вам сто­годні, щоб ходити за іншими богами, яких ви не знали» (Втор.11:26-29). Христос за­кли­кав пошановувати Бога, явленого через Божественне Одкровення, але ніяк не язичницьких богів Індру і Варуну, яких уже не вшановують навіть самі індуси.

У третьому значенні «… слово «йога» означает колдовство, волшебство, магию и магические силы и способности (в частности «йогини» тантрических текстов – это не женщины-йогины, а колдуньи или бесовки)». Стосунок до бісів і самого диявола у Святому Письмі висовлено недвозначно: «Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, − бо він неправдомовець і батько неправді» (Ін.8:44). Фактично третє значення «йоги» можно назвати простіше – сатанізм. У цьому разі про жодну тотожність змісту понять «йога» і «релігія» у християнському його розумінні не може бути й мови. Бог – Джерело життя, його Творець (Бут.1:1-31), сатана – вбивця. Сатанізм – це не релігія, а її антипод, тому що він об’єднує людину не з Богом, а з сатаною-богоборцем. Виходячи з вищесказаного напрошується логічний умовивід: «…що спільного у світла з темрявою?» (2 Кор. 6:14).

 

Сергій Урста, "Богословська освіта і наука в Україні"

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter