Режисер фільму "Достоєвський": Світ агресивний до Церкви, поодинці - передушать

«Я все ж таки Хотинен-ко, у мене тут багато рідні… Якщо не переплутані категорії добра і зла - це православне кіно. Чи знімуть фільм про Шевченка, чи не знімуть? Треба!». Інтерв`ю. 

Напередодні свята Покрови Пресвятої Богородиці, кожної осені Київ перетворюється на столицю православного кінематографу. На ІХ Міжнародному фестивалі православного кіно "Покров", що проходив 5 по 9 жовтня у Будинку кіно, відомий російський кінорежисер Володимир Хотиненко представив київському глядачеві свою нову роботу – восьмисерійний фільм «Достоєвський».

«Що таке православне кіно? Я знайшов відповідь. Ці слова сповнені глибокого змісту, цими словами закінчується серія про апостола Павла у моєму фільмі «Паломництво у Вічне місто». І я хочу презентувати свою картину саме словами апостола Павла: «Якщо я говорю мовами людства і ангельськими, а любові не маю, то я наче дзвінка мідь, або бубон гудючий. Якщо маю дар пророкувати, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання, і всю віру, щоб, навіть гори пересувати, та любові не маю, - то я ніщо». (1-е до Коринтян 13:1-3) », - сказав Володимир Хотиненко, представляючи новий серіал.

Член патріаршої ради з культури, режисер фільмів «Піп», «72 метри», «1612», «Мусульманин» Володимир Хотиненко розповів в інтерв`ю «УНІАН-Релігії», що таке православне кіно. Також він поділився своїми враженнями від фестивалю і поміркував на тему подолання розколу в українському Православ’ї.

"У СВІТІ ПЕРЕПЛУТАНІ КАТЕГОРІЇ ДОБРА І ЗЛА"

Що таке православне кіно?

Безліч фестивалів називаються просто за назвою міст: Канський, Берлінський... Вони вже зробили собі ім`я, у кожного з цих фестивалів своя спрямованість. Берлінський фестиваль більше цікавить соціально-політична частина. Венеціанський - естетика ... У кожного свій почерк, своя ніша. Мені здається, що вона вже є і у фестивалю Православного кіно в Києві. Тут палітра широка, немає зацикленості і обов`язкової умови - наявності віруючої людини або священика, або дзвонів (у фільмі. - Авт.), що вказувало б на приналежність до Православ`я. Для мене все просто: якщо не переплутані категорії добра і зла у фільмі - то це православне кіно.

Сцена з фильму «Піп», Сергій Маковецький у ролі отця Олександра Іоніна

Я чому так кажу? Тому що патріарх Кирил у своїх останніх проповідях постійно говорить про це: усучасному світі переплутані категорії добра і зла. Фактично до зміни їх місцями, і це, на сьогоднішній день, ключова проблема. І якщо вона якось вирішується, в межах фестивалю Православного кіно - слава Богу!

Які ваші враження від фестивалю?

Перш за все, це враження від публіки. Без публіки кіно взагалі безглуздо. Але я дивлюся, що тут робиться, як народ дивиться, як вони поневіряються, бо місць не вистачає. Чого ще бажати?.. У будь-якого фестивалю є більш вдалий рік, є менш врожайний. Але якщо є люди, яким це потрібно, це важливо.

Сцена з фільму "1612"

"ЧИ ЗНІМУТЬ ФІЛЬМ ПРО ШЕВЧЕНКА, ЧИ НЕ ЗНІМУТЬ?.. ТРЕБА!"

Ви замислювалися над тим, щоб зняти фільм про видатні постаті в українській історії?

Нині кіно - справа дорога. Була ідея про князя Володимира... Він хто, український персонаж, чи ні?! Рівноапостольний князь Володимир... Розумієте? (Сміється).
І потім, чому ж не зробити?! В Україні багато було персонажів... Про того ж Тараса Григоровича Шевченка не відзнято. Хоча є добра стара картина. Або це зацікавить якогось потужного інвестора, або - такі картини мають бути предметом держзамовлення. Вони мають стати державною турботою.

В Росії я кажу те саме. Я входжу до ради з культури при президентові Росії, і на останній нараді говорив те ж саме. Якщо віддати це на відкуп стихії, чи знімуть фільм про Шевченка, чи не знімуть?.. Треба! Ось у чому справа. Все одно держава виділяє гроші на кіно. Чому б не виділити десяту частину цих грошей на себе ж, на те, щоб виховувати, як це відбувається в Америці. Там знімають потужні комерційні фільми, що виховують. Тому, з`явилося б що-небудь... я все ж Хотинен-КО, у мене тут багато рідні ... За паспортом я українець.

Кадр із фільму «Достоєвський», у головній ролі Євген Миронов

"СВІТ НАДЗВИЧАЙНО АГРЕСИВНИЙ ДО ЦЕРКВИ: ПООДИНЦІ - ПЕРЕДУШАТЬ"

Володимире Івановичу, ви зазначили, що ви Хотинен-КО, як ви оцінюєте ідею автокефалії для Української Православної Церкви?

Це таке делікатне питання, зайвий необережний рух... Якось до цього ставлюсь. Можу сказати, однаково, це сумно. Сказано: "всяке розділене царство і дім - не встоять". Я знімав документальний фільм «Паломництво у Вічне місто» - це спільний проект РПЦ та Ватикану. Нам все ж єднатися треба, а не роз`єднуватися. Справа в тому, що зараз зовнішній світ надзвичайно агресивний по відношенню до життя духовного. І, зокрема, до життя Церковного. І до Церкви як організму. Надзвичайно агресивний! Тут треба разом вистоювати. А так, поодинці - передушать. Світ надзвичайно агресивний! Триває серйозна боротьба. Зовні вона може бути для багатьох і непомітна, але вона дуже серйозна. А це (автокефалія. - Авт.) - сприятливий грунт, щоб компрометувати. Церква, я навіть не маю на увазі конфесії, ви знаєте, з часом, стане менш важлива, ніж існування взагалі, Церкви як інституту.

Кадр із фільму "Паломництво у Вічне місто"

"ЩОБ СВЯТИЙ ПАЛИЧКОЮ ЗМАХНУВ - І ВСЕ ВИЙШЛО… А ВЧИТИ МЕНЕ НЕ ТРЕБА"

У радянські часи народ виховували на патріотичних фільмах ...

Не тільки, там система виховання і в сім`ї була, хоча кіно теж виконувало цю роль ...

Чи здатні православні фільми суттєво впливати на систему цінностей сучасної людини? Виховувати православний дух, важливі християнські якості...

Це теж делікатна тема. Я звернув увагу, у нас народ не любить, коли на нього тиснуть, починають виховувати. Чому став популярний фільм Павла Лунгіна «Острів»? Тому що там головний герой - людина близька до народу, тому що він складний. Якщо йдеться про духовне життя ...

Володимир Хотиненко з учасниками ІХ Міжнародного фестивалю православного кіно "Покров"

Тобто, спочатку, людина має повірити головному герою, щоб замислитися над якістю свого духовного життя?

Так ... Герой Лунгіна юродивий, тому він близький. "Ой, дивись, він дива творить! І не так вже й обрядів дотримується. Це мені близьке", - думає людина… "І спиною до вівтаря... Бач, який сміливий! І дива творить". Дива хочеться! Щоб святий чарівною паличкою змахнув - і все вийшло. Ось це наше, рідне. А "вчити мене не треба, не треба мені впарювати ... Я сам якось". (Сміється).

Як нині вирішується питання з прокатом фільмів в Україні та Росії?

Гарячі дискусії, а віз і нині там. Так-сяк, але фільмів сто на рік ми знімаємо в Росії, з них до прокату доходить, може, двадцять. Бува дивишся на тижні - а там жодного фільму немає російською... Це наша проблема. А кіно, якщо воно не буде індустрією, приречене, держава не зможе це тягнути, це не дороге задоволення. Тому сумна картина.

Зазвичай, ще сяк-так прокочуються фільми, які затіває телебачення. І вони починають забесплатно рекламувати, і іноді виходить, касу роблять більше, ніж американські фільми. Але в систему це не перетворилося, це окремі випадки.
Фестиваль, найчастіше, стає єдиною можливістю показати кіно. Дійсно, це так.

Над чим зараз працюєте?

Я ж щойно зняв... (Сміється). Зараз сценарій пишу. Мені замовили «Бісів» Достоєвського. Важко, але дай Боже!

Розмовляла Анна Горпинченко, УНІАН
 

УНІАН в Google News