В усіх куточках православної Русі, куди тільки сягала слава Печерської обителі, були шановані засновники Київської Лаври Антоній і Феодосій Печерські. Однак письмові джерела, перш за все житійні, далеко не однаково відобразили досвід цих двох подвижників іночества. А всі інші житійні свідчення, які дійшли до нас, є лише «уривками» літописів і даними археології.
Новий історичний нарис Дмитра Рибакова «Преподобные Антоний и Феодосий Печерские. Непрочитанные страницы истории Древней Руси» став довгоочікуваним для православного читача. Видання, випущене силами Видавничого відділу Української Православної Церкви, є дослідом життєвого шляху цих двох визначних постатей в історії Православної Церкви.
Співвідносячи свідчення різних давніх писемних пам’ятників і праці сучасних церковних істориків, автор прагне заповнити пробіли в життєписах преподобних отців і донести до читача деякі факти, відомі лише вузькому колу істориків-дослідників.
Ідея цієї книги, за словами самого Дмитра Рибакова, з’явилася, коли він робив екскурсію Києвом для своїх друзів із Петербурга. Як виявилося, про засновників давньоруського чернецтва – фундаторів Києво-Печерської Лаври – ані в Петербурзі, ані в Києві на сьогодні, крім патериків та їх перекладів, фактично нічого немає. Дмитру довелося своїми словами переповідати все те, що він знав про преподобних Антонія і Феодосія.
Повернувшись додому, він сів і почав складати невеличкий наратив для читачів інтернет-сайту про Феодосія Печерського. З цього, за словами автора книжки, все і почалося.
«Виявилося, що про преподобного Феодосія є унікальне житіє — розповідає про дитинство святого, його батьків, виховання, навіть подробиці побуту — і абсолютно нічого не відомо про Антонія Печерського, — розповів він «Православію в Україні». — Це здалося для мене такою загадкою, вартою дослідження історика. У ХІХ – першій половині ХХ ст. цієї теми торкалися безліч істориків. Але крім суто наукових текстологічних праць, студій над «Повістю временних літ», «Успенським збірником», в якому міститься житіє Феодосія, все одно нічого не було стосовно житія Антонія.
Надто багато таємниць, а водночас надто багато поживи для роботи історика. До того ж, мені цікаво й корисно все це було викласти простою зрозумілою мовою — не на рівні текстологічних джерелознавчих пошуків, заглиблення в текстологію, палеографію, археологію, а так, як це можна викласти буквально кількома словами, заощаджуючи час читача і водночас задовольняючи його допитливість. Щоб перед тим, як прийти в Лавру, людина вже знала, у чому значення обителі та її засновників для давньоруської святості, що з усього православного світу сюди постійно стікаються тисячі паломників і туристів».
Створюючи книгу, автор прагнув вмістити текст в такий собі путівник, який можна покласти у внутрішню кишеню піджачка, в бардачок автомобіля, у дамську сумочку. За його словами, важливо було, щоб розвідка житія преподобних Антонія і Феодосія Печерських був не тільки компетентним, а доступним і цікавим для якомога ширшого кола читачів. Як для звичайних паломників і тих, хто просто цікавиться давніми сторінками історії Києва, так і для науковців, які тут можуть знайти для себе цікаву інформаційну поживу.
