«Ми звертаємося до вас за допомогою, шановні журналісти», ― такими словами розпочалася прес-конференція благочинних кладовищенських храмів Києва, яка відбулася 13 липня у Києво-Печерській Лаврі.
Мета її проведення ― висвітлити у засобах масової інформації широко розповсюджену ситуацію ― часті випадки шахрайств на столичних цвинтарях.
Тема не нова, півроку тому у рамках рубрики «Гості в редакції», благочинний кладовищенських храмів Києва ієрей Ростислав Войцеховський і отці, що служать у храмах при цвинтарях, розповіли інтернет-порталу «Православіє в Україні» про кричущі випадки шахрайств під час захоронінь, коли особи, які не мають жодного стосунку до Церкви, одягнувшись у священицькі облачення, «звершують» відспівування померлих.
Наживаючись на чужому горі, шахраї вимагають немалі суми грошей у близьких людей спочилих, подекуди вдаючись до жорстоких методів психологічного тиску. Вражає «системність» їхніх дій, коли, вищевказані особи представляються: «Я із Лаври», або говорять, що приїхали за дорученням кладовищенського священика, з яким люди мали попередню домовленість.
Таких прикладів ― сотні. І саме для того, щоб захистити віруючих від свавілля «ряжених батюшок», була проведена прес-конференція.
У ній взяли участь благочинний кладовищенських храмів Києва ієрей Ростислав Войцеховський, священик Олександр Безкровний (храм в ім’я Святої Катерини, каплиця новомучеників і сповідників — Лук’янівський цвинтар, Військове кладовище), священик Олександр Барибан, (настоятель храму на честь Всіх святих на Лісовому цвинтарі), священик Андрій Щипанов (настоятель храму на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних радосте» на Берківцях); протоієрей Сергій Антонюк (настоятель храму в ім’я преподобних Антонія і Феодосія на Південному кладовищі), священик Олександр Кошелка (храм на честь Воскресіння Христового на Байковому цвинтарі).
Згідно з інформацією, наданою вищевказанами священнослужителями, працівники ритуальних служб комунальної і приватної форм власності, користуючись тяжким душевним станом людей, які займаються організацією похорону, пропонують «скористатися послугами» осіб, які здебільшого не є священиками, заборонені у служінні або належать до інших конфесій. За ретельно перевіреними даними, службовці бюро ритуальних послуг отримують матеріальну вигоду від таких оборудок: називаючи «тариф» на відспівування померлого «своїм священником», вони отримують 50% від вартості послуги. Хоча за канонами Української Православної Церкви чин відспівування взагалі здійснюється безкоштовно, близькі люди померлого можуть добровільно пожертвувати гроші на храм, жоден православний священик ніколи не визначатиме суми цієї пожертви. Щодо необхідних для погребіння речей ― вони продаються у більшості храмів та монастирів і коштують недорого.
Обговорюючи історичне та духовне значення захоронінь, кладовищенські священики торкнулися теми збереження Київського некрополю, санітарного стану столичних цвинтарів та запропонували шляхи вирішення таких неприпустимих ситуацій із шахрайством, які на сьогодні склалися.
