Найдавніший список Іллінської ікони Божої Матері виставлено в Колегіумі

«У 1658 році в Іллінському монастирі в Чернігові чернець Григорій Дубенський написав ікону Божої Матері, яка через чотири роки, у 1662 р. була визнана чудотворною – прихожани бачили, як упродовж восьми днів з очей Божої Матері текли сльози…» Так починається історія однієї з найголовніших святинь нашого краю. Згодом цей образ прославилася не лише в Україні, про неї дізнався весь православний світ.

Саме для цієї ікони гетьман Іван Мазепа замовив диво ювелірного мистецтва – розкішну срібну шату. Однак, як вважають дослідники, оригінал Троїце-Іллінської ікони (так її почали називати після перенесення в збудований Свято-Троїцький собор) був втрачений у роки Громадянської війни. Однак найдавніший з відомих списків цієї ікони, який датується кінцем XVII ст. (!) ми можемо побачити сьогодні на новій виставці в Колегіумі. Він повернувся до Чернігова після семи років реставраційних робіт, що проходили в Києві.

Особисто мені хочеться вірити, що виставлена в Колегіумі ікона – це не список (копія), а той самий старовинний чудотворний образ! Адже реставратори, які трудилися над його відновленням, встановили точну дату написання образу – XVII ст. Та й знайдена ікона була не десь, а саме на Лісковиці, поблизу Антонієвих печер.

Докладніше про це розповідає завідувач відділу наукових досліджень печер та пам’яток археології Національного історико-архітектурного заповідника «Чернігів стародавній» Володимир Руденок.

«Цю ікону передав до нашого заповідника нинішній директор антикварного магазину «Антік». На ній було зображення Іллінської Божої Матері, а сама ікона написана на чорному металевому листі. Як ми знаємо, саме такі ікони знаходилися ще в ХІХ ст. в Антонієвих печерах, і вже тоді, судячи з описів, вони були в поганому стані, – розповів археолог. – Тому цей подарунок ми прийняли з вдячністю».

Втім, реставрувати ікони – досить складно, а тим паче ікони, написані на металі, який піддається корозії. В цьому разі постає питання не лише про збереження слою лаку та фарби, а й про збереження самого металу. Тому, за словами Володимира Руденок, ікону було відправлено до Києва в реставраційні майстерні. Там за неї все ж таки вирішили взятися, тому ще це дійсно унікальна річ. Реставрація тривала понад сім років. Нарешті нам її повернули. Тепер «прижиттєвий» список з чудотворного образу можуть побачити і чернігівці.