На фресках Софії Київської насправді - князь Володимир з родиною?

На фресках Софії Київської насправді - князь Володимир з родиною?

Заангажовані датою 1037 рік історики кажуть, що у 1017-му році буцімто згоріла якась нікому не відома дерев’яна Софія, яку, мовляв, швиденько за рік відновив Ярослав Мудрий. Але все це домисли...

Протягом кількох останніх років українські науковці зробили ряд відкриттів на території Софії Київської, що змушують інакше поглянути на історію однієї з головних святинь Київської Русі та України. Зокрема, виходить, що засновано собор було на кілька десятиріч раніше, ніж це стверджувала офіційна історіографія.

В.В. Корнієнко доповідає про граффіті на Круглому столі

Багато хто в академічних колах рішуче спростовував цю гіпотезу. Однак нещодавно вже всесвітня організація культурної спадщини ЮНЕСКО закликала світову громадськість до вшанування дати закладання собору Святої Софії Київської саме у 1011 році, тобто, відзначити 1000-ліття собору. І знову академіки протестують, наполягаючи на іншій даті – 1037 році. Що стоїть за цією історією? Коли і як були зроблені відкриття, що породили таке зіткнення думок і гостру полеміку? На чиєму боці правда? УНІАН звернувся до людини, безпосередньо причетної до всіх відкриттів останніх років.

Надія Нікітенко працює науковцем в заповіднику “Софія Київська” 33 роки, нині завідувач відділом науково-історичних досліджень. В 1993 році в московському академічному Інституті всесвітньої історії захистила кандидатську дисертацію, присвячену Софії Київській. У 2002 році захистила докторську дисертацію в Інституті української археографії та джерелознавства НАНУ, також присвячену Софії.

- Софію треба вивчати все життя, інакше ти нічого нового не скажеш. Мене вразив той факт, що весь живопис собору, його сюжети прославляють не Ярослава Мудрого, а його батька Володимира Святославича та його дружину, візантійську царівну Анну. В ті часи твори мистецтва, в тому числі храмові розписи прославляли своїх замовників, нинішньою мовою - інвесторів. Особливо рельєфно образ замовника князя Володимира проступає у світських, не релігійних розписах собору. Це княжий портрет в центрі собору, і фрески сходових веж. Написи, що визначали б груповий портрет як родину Ярослава Мудрого, відсутні. Дослідники були переконані, якщо літопис говорить, що собор збудував Ярослав Мудрий, отже тут зображена його родина. За датами, написаними в графіті собору, його споруджено не пізніше 1018-1021 рр. Діти ж князя представлені на портреті дорослими, між тим як діти Ярослава лише тільки народилися в 20-х - 30-х рр. ХІ ст. Вивчаючи портрет, я дійшла висновку, що на ньому зображено не родину Ярослава, а родину Володимира. Вежами княжа родина та її почет піднімалися на хори, “полаті” собору.

Спираючись на візантійські традиції, які прийшли до Києва разом з християнством, я доводила, що на сходових вежах зображено укладення династичного шлюбу Володимира і візантійської принцеси Анни. Шлюб укладений був наприкінці десятого століття, і поклав початок хрещенню Руси. Сама ж Софія є храмом-меморіалом цієї події. В релігійному живопису, в мозаїках і фресках собору, простежується прославлення Володимира і Анни через символічні прообрази. Через святих, що є небесними патронами цієї князівської пари, володарів землі київської. Завжди так практикувалося у візантійському і у давньоруському мистецтві.

Н.М. Нікітенко

Що на тему заснування собору кажуть руські літописи?

Переглянула усі писемні джерела. Передусім літописи. Вони називають дві дати заснування собору. “Новгородський літопис” - 1017 рік, а “Повість временних літ” - 1037 рік. Остання дата стала хрестоматійною. Багато вчених писали дослідження, відштовхуючись від 37-го року. Дотримуються цієї дати і Толочки. Одначе маємо інші джерела. Звернула увагу на “Слово про Закон і Благодать” київського митрополита Іларіона. Той власними очима спостерігав будівництво собору. Київський митрополит в “Слові” прославляє будівничу діяльність князя Володимира і його сина Ярослава. Говорить, що так само, як біблійний цар Соломон завершив справу свого батька Давида, споруджуючи Єрусалимський храм, так і князь Ярослав завершив справу свого батька Володимира, закінчуючи спорудження Софійського собору.

Незалежні закордонні авторитети мають окрему думку?

Це хроніки німецького єпископа Тітмара Мерзебурзького початку XI століття. До своєї смерті у 1018 році він встиг зробити запис, де говорить про взяття Києва військом польського князя Болеслава Хороброго і його зятя Святополка Окаянного, сина князя Володимира. Володимир у 1015 році помер. Почалася міжусобна колотнеча за київський престол, що тривала до 1019-го року. У серпні 1018-го року переможців в Києві зустрічав київський митрополит. Тітмар говорить, що цей митрополит з мощами святих зустрів прийдешніх - Болеслава і Святополка – у монастирі Святої Софії, який в минулому 1017-му році погорів.

Тітмара Мерзебурзького ніхто з істориків не заперечує.

Його хроніка абсолютно об’єктивна, ніякої зацікавленості у викривленні подій на Русі у німця не було. Цього не можна сказати про придворних літописців князя Ярослава. До того ж літописи дійшли до нас декілька разів відредагованими і переписаними, у списках кінця XIV-XV ст.

Заангажовані датою 1037 рік історики кажуть, що у 1017-му році буцімто згоріла якась нікому не відома дерев’яна Софія, яку, мовляв, швиденько за рік відновив Ярослав Мудрий. Але все це вчені домисли.

Які безпосередньо ваші відкриття у будівлі храму збудили наукову громадськість?

Найбільш достовірними свідченнями є графіті на стінах Святої Софії Київської. Це написи з датами на стінах. Їх писали всі, від князя і митрополита до простої людини, і ніхто нічого в них не перекручував.

Донедавна було опубліковано 311 графіті Софійського собору. Зараз в заповіднику працює талановитий молодий вчений, кандидат історичних наук В’ячеслав Корнієнко. Вперше цей науковець вивчає графіті не вибірково, як робили до нього, а суцільно, фронтально. На сьогодні вже їх виявлено понад 2000. Та це лише одна третина від написів, що ймовірно можуть бути виявлені надалі.

В різних місцях Софії вже знайдено дев’ять графіті з датами, які повністю перекреслюють можливість заснування Софії не тільки у 1037 році, а й у 1017 році.

Це графіті 1018-го або ж 1021 року (остання цифра пошкоджена), наступне графіті 1019 року, далі - 1022 року, 1028 року, три графіті, що в різних місцях собору, 1033 року, ще одне - 1036 року. І 1038-го, бо навіть, якщо 37-го року почали будувати, то до 38-го, коли й було залишено графіті на фресці, стіни собору ще не були готові.

Так само неможливо уявити, що собор, якби його заснували 1017 р., був зведений до 1018 - 1019 рр.

Нікітенко і Корнієнко вивчають графіті

ЮНЕСКО певно хотіла би почути від київських науковців точну дату заснування собору?

Завдяки графіті, можна розрахувати точний час зведення Софії. З давньоруських Святців відомі дні освячення собору Софії. Це 4 листопада і 11 травня. Ми знаємо, що Софійські храми Візантії і на Русі, як і більшість храмів взагалі, освячувалися виключно по недільних днях. Неділя (“воскрєсєніє”) - то є День Господень. Якщо числа, що називають Святці, накласти на хронологічну канву отих графіті, виходить, що в другому десятиріччі 11-го століття недільні дні випадають на 4 листопада 1011 року, і на 11 травня 1018 року.

Таким чином ми з’ясували, що закладення Софії (освячення її місця) було здійснено Володимиром у 1011 році, а освячення престолу його сином Ярославом у 1018 році. Будівництво тривало сім років. Це число у християнстві є сакральним символом. Майже таку саму Десятинну церкву також будували сім років. І найдавніший Єрусалимський храм будували сім років. А на ті часи Київ вже перебрав на себе роль Нового Єрусалиму - землі Руської.

1634 року на замовлення київського митрополита Петра Могили реставрувався собор, і на чотирьох арках центрального купола Святої Софії було зроблено великий напис, який містив у собі коротку біографію споруди. Починається він тим, що храм Премудрості Божої був закладений у 1011 році.

Цю дату цитують архівні документи XVIII століття. Лише в самому кінці XVIII ст., при утворенні Київської губернії, коли Україна остаточно увійшла до складу Російської імперії, всі релігійні відправи, книги, навіть літописи піддалися імперській уніфікації. Напис “1011 р.” було переправлено на “1037 р.” Та при пізніших реставраційних роботах було віднайдено первинний, оригінальний напис дати початку будівництва собору. Цікаво, що дата 1011 рік як час заснування Софії аж до середини ХІХ ст. існувала і над центральним входом до собору. Тобто вона була цілком прийнятною в очах киян, нікого не обурювала, на відміну від деяких сучасних істориків, що носять високі наукові звання. Петро Могила не мав наукових ступеней, не захищав дисертацій, але він відомий нам як людина книжна, обізнана з історією Церкви взагалі і Софії зокрема. Скоріше за все, митрополит київський користувався архівом собору, який не дійшов до нас. Пожежа, в якій згорів архів, сталася пізніше, наприкінці XVII ст.

P.S.Нещодавно ЮНЕСКО направило в державні органи України листа, де було висловлено прохання організувати влітку 2011 року урочисті заходи до 1000-річчя початку будівництва центрального храму України Святої Софії Київської. Відзначення цієї дати міжнародна організація поставила у свій всесвітній календар. Українська влада досі тримає паузу. Спочатку була зайнята президентськими виборами. Майже одразу проти достовірності названої дати виступив поважний науковець Петро Толочко. Категоричну позицію вельмишановного академіка української радянсько-незалежної історичної думки підтримав молодий і дуже перспективний вчений (син академіка) Олексій Толочко. Обидва абсолютно незалежних від кон’юнктури історика крім наполегливих заперечень, надісланих у високі державні інстанції, опублікували у пресі статті на спростування ініціативи ЮНЕСКО. Заперечення нових відкриттів від групи істориків (батько і син), певно, викликані зрозумілим психологічним фактором, що й у послідовників відмираючої теорії еволюції Дарвіна.

Поважний науковець Чарльз Дарвін подарував людству теорію його походження від мавпи. Дарвінізм - теорія розвитку від нижчих приматів до людини розумної - тримався досить довго. Похитнувся з новими знахідками антропологів. Послідовники Дарвіна спочатку чинили шалений опір. Заперечуючи знахідки, що не вкладалися у їхнє світосприйняття, називали їх “фальсифікацією”. Психологічно дарвіністів можна зрозуміти. Важко було дослідникам, які видали сотні книг, захистили тисячі дисертацій... й, раптом погодитися, що їхня дослідницька доріжка - це минуле науки. Бо привела в тупик, й походження людини й надалі лишається відкритою темою. От і виходить, що шановний в свій час науковець Чарльз Дарвін насправді виявився казкарем-мрійником.

Георгій Бурсов, УНІАН

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter