Вперше побачило світ видання про луцького дослідника української церковної дерев’яної архітектури Леоніда Маслова "Одне надійне життя…". Це перше видання про життя та творчість архітектора, праці якого маловідомі широкому загалу, проте донині не втратили актуальності.
Як повідомили УНІАН у прес-службі ДП "Волинські старожитності", завдяки якому став можливим друк цього видання, книжка складається з трьох частин. Зокрема, у першій йдеться про життя та творчість дослідника, вміщено його статті й факсиміле книжок "Деревяні церкви Холмщини та Підляшшя" та "Архітектура старого Луцька". Друга частина містить спогади та дослідження життєдіяльності Маслова, а в третій надруковано матеріали історико-краєзнавчої конференції "Церковна та народна дерев’яна архітектура", присвяченої 100-річчю від дня народження Леоніда Маслова.
"Праці Леоніда Маслова виходили у довоєнних часописах, тому були доступні лише вузькому колу, – розповів Олексій ЗЛАТОГОРСЬКИЙ, директор ДП "Волинські старожитності". – А завдяки книжці "Одне надійне життя…", наклад якої становить 300 примірників, з ними зможе ознайомитися широке коло читачів. Власне, це й було головною причиною, чому ми підтримали це видання".
*** Цікаві факти з праць Леоніда Маслова
…1801 року цар Павло І заборонив будувати трьохбанні церкви, які були найхарактерніші для української церковної архітектури...
…у 1919 роæ Луцька міська управа друкувала власні гроші – гривні. Серед інших були купюри шість та дванадцять гривень.
…орнамент на міській брамі Олики (колишній маєток князів Радзівілів з розкішним костелом св. Трійæ 1635-40 рр., декорованим скульптурами святих та різьбою) східного походження.
Довідка УНІАН
Леонід Маслов (1909–1943) – перший історик архітектури Волині, який за часів Польщі видавав свої праці українською мовою і зробив значний внесок у дослідження української церковної дерев’яної архітектури. Його батько, Микола Васильович, працював в українському уряді директором канцелярії Малої Ради Міністрів. Після поразки УНР родина Маслових емігрувала до Польщі. Невдовзі вони оселилися у Луцьку на вулиці Коперніка, 9, а пізніше – на вулиці Болеслава Хороброго, 15 (нині – проспект Волі у Луцьку). Після закінчення політехніки Леонід працював у Любомлі. У вільний час досліджував церкви, багато фотографував, дописував в українські часописів. Відтак працював "інженером-архітектом" у Рівному. Його розстріляли німці, ймовірно, 17 серпня 1943 року.
Найбільші праці – "Деревяні церкви Холмщини та Підляшшя" (1941 р.) та "Архітектура старого Луцька" (1939 р.).
