На Волині виявлено культову споруду племені готів

12:17, 17 серпня 2009
Суспільство
36 0

Знайшли скульптуру бога Сарапіса

Учасники Київської археологічної експедиції розкопали на березі Стиру культову споруду готського племені. Береги Хрінницького водосховища, де вже 17 років працюють науковці і студенти, приховують чимало унікальних за історичною цінністю речей. Однак зберегти їх – навіть у землі – з кожним роком стає дедалі важче. Про це повідомляє радіо «Свобода».

Германські племена готів з’явилися на теренах нинішньої Волині у третьому столітті нашої ери. Вони перейшли безкраї поліські болота і підкорили венедів, переорієнтувавши їх із набігів на римські провінції на торгівлю з Римом, який тоді потребував зерна і продуктів тваринництва.

Знахідки археологів засвідчили: готи принесли на територію нинішньої України прогрес у землеробстві.

Жертовник готського племені на території розкопаного поселення – знахідка унікальна, але очікувана, сказав Радіо Свобода керівник експедиції, заступник директора Інституту археології Національної академії наук України Денис Козак.

«Як правило, рядове готське поселення – це три-чотири будиночки, а тут їх більше півсотні, – зазначає науковець. – У наших готів були найвідомішими два боги: Вотан і Тор. А це жертовник – тут розкладали величезне вогнище, є спеціальні місця для розробки туші після спалення, бо рештки після пожертвування доїдали люди – це як причастя. Збереглося місце, куди клали кістки тварин, і чаші, в яких зливали їхню кров».

Знахідки готського періоду з’явилися завдяки пошукам венедів – давнього праслав’янського народу, численні сліди культури якого масово були знайдені в Україні саме завдяки експедиціям під керівництвом Дениса Козака. Ниточки щоразу тяглися на Волинь. Вже перші знахідки перевершили сподівання, каже Денис Козак.

«Мабуть, не знайдеться на території Волині, і, ймовірно, України, пам’ятки, яка за насиченістю культурними шарами і масштабами могла б зрівнятися з цією територією, – наголошує науковець. – Тут, по суті, відображена вся історія України – від початку землеробства в 4-5 тисячолітті до нашої ери – і аж до 12 століття нашої ери. Кожного року при розкопках ми знаходимо щось надзвичайно цікаве».

Серед знахідок археологів – із поселення рибальського племені неврів – кістковий гарпун у формі тризуба, а також амфора із зображенням найдавнішого на території Європи рала.

«Такі речі не змінювалися впродовж тисячоліть, – зазначає Денис Козак. – Якщо людина зробила такий посуд із відхиленням від традицій, вважалося, що вона наводить на свій рід біду. Тож ми побачили – це була посудина, зроблена місцевими людьми, за притаманними їм традиціями. Адже амфора була властива місцевим племенам пізньотрипільської культури, і вона була віднайдена в півземлянці – традиційному житлі місцевого населення, і ми маємо цілковиті підстави, що це місцева людина зробила, і вона настільки прекрасно зобразила це рало, що коли ми піддали амфору комп’ютерній обробці, то змогли визначити кут полоза до чепіг. Виявилося, що цей кут був найбільш ефективним для того, щоб розпушувати землю. Відтак можна говорити, що землеробство в Україні розпочалося в ІІІ тисячолітті до нашої ери».

Серед найновіших знахідок також скульптура божка, яка належить до 4 століття нашої ери. Очевидно, хтось із місцевих готів, який побував на території Риму, привіз із собою скульптуру Сарапіса, припускають дослідники.

«Готи були язичниками. Боги в них не мали обличчя, і жили невідомо де, – каже Денис Козак. – А тут знайшли божество на ім’я Сарапіс, яке створили в Єгипті греки – для того, щоб наблизити до себе в духовному сенсі єгиптян. Воно має грецькі риси обличчя. Єгиптяни його не прийняли, а римляни – перейняли від греків. І в них воно було дуже поширене. У римлян він вважався покровителем жіноцтва, війни, плавання».

Денис Козак запевняє: на території України досі лишається більше археологічних пам’яток, ніж у Європі в цілому, однак їх активно знищують.

«В Україні ще існують близько 150-200 тисяч пам’яток, – наголошує науковець. – Але щороку їх меншає – на десятки, а то й сотні. Лише тут, довкола Хрінницького водоймища усі землі – пам’ятка археології. Ми, археологи, домоглися рішення обласної ради у 2003 році про визнання цих земель землями історико-культурного призначення».

На таких землях забороняються будь-яке будівництво та сільгоспроботи, відводи землі, оренда приватної власності. Незважаючи на це, біля Хрінницького водоймища височіє чимало приватних дач.

Заступник директора Інституту археології Національної академії наук України Денис Козак визнав, закон про охорону пам’яток залишається тільки на папері.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter