Чи легко досліджувати чудеса

Чи легко досліджувати чудеса

"Мене завжди цікавили незвичайні історії, які траплялися і трапляються з іконами — їх несподівані оновлення, сльозо- чи мироточення, зцілення людей.  Вперше свідком такого явища я став ще дитиною — досі наче бачу те предивне світло, яким раптом засвітився німб над головою Ісуса на іконі в сільській хаті моєї тітки..."

Дослідженням чудотворних ікон тернополянин Зиновій Колісник займається невипадково. У 28 років він потрапив в автокатастрофу, після якої, за всіма медичними показниками, вже ніколи не мав би ходити. «Я лежав iз покаліченим хребтом, палко молився і казав собі, що якщо станеться диво і я зведуся на ноги, то все подальше життя присвячу Богові», — розповів він.

І диво сталося! Коли він уперше почав рухати ногами, подивитися на це збігся увесь персонал нейрохірургічного відділення. А вже після тривалого лікування, коли зміг нарешті обходитись і без інвалідного візка, і без милиць, молодий чоловік вступив до духовної семінарії. Розпочавши духовну практику, вирішив узятися за надзвичайно цікаву і не менш складну справу - дослідження чудотворних ікон.

Енергетика «Іверської вратарниці»

«Мене завжди цікавили незвичайні історії, які траплялися і трапляються з іконами — їх несподівані оновлення, сльозо- чи мироточення, зцілення людей, — каже отець Зиновій. — А вперше свідком такого явища я, до речі, став ще дитиною — досі наче бачу те предивне світло, яким раптом засвітився німб над головою Ісуса на іконі в сільській хаті моєї тітки. Згодом ту ікону забрали кудись на якісь дослідження, і як я потім не старався, так і не вдалося її розшукати».

В 1992-му отець Зиновій був делегований до Європи для роботи з архівами Української автокефальної церкви. Під час цієї поїздки побував у багатьох відомих святинях світу і досліджував чудотворні ікони Пресвятої Богородиці у французькому Люрді та Матері Божої Ченстоховської у Польщі. Знову ж таки у релігійних справах потрапив до США. І там, у храмі святого Миколая Мирлікійського в Чикаго, зустрівся з особливою у своєму житті іконою — «Іверською вратарницею».

«Як тільки побачив її, надзвичайно сильна енергетика наче поклала мене до підніжжя. Простояв на колінах аж до закриття храму. Зрозумівши мій стан, тамтешні священнослужителі дозволили залишитися біля ікони і на ніч, тож я так і промолився до ранку у зачиненому храмі, не відчуваючи навіть натяку на сон. Того дня якраз розпочався Великий піст, і я всі сорок днів приходив до храму і стояв усю службу на колінах біля цієї ікони», - розповідає дослідник.

Видно, й ікона «відчула» отця Зиновія, глибину його віри та щирість намірів, бо йому навіть вдалося її змалювати. До того це не раз пробували зробити інші люди, але нанесені на папір обриси незрозумілим чином зникали, цього ж разу так не сталося (слід зазначити, що отець Зиновій спеціально навчався іконопису та вивчав сакральне мистецтво. - Авт.). Більше того — зі своєю копією, відтвореною на полотні українським священиком, «Іверська вратарниця», схоже, поділилася й своєю чудодійною силою. Інакше не було б наступних дивовижних подій. Через два роки «Вратарниця» отця Зиновія заплакала цілющими сльозами. Сталося це під час хресної ходи на Закарпатті. Прозору рідину, що раптом потекла з очей образу, брали і на хімічний, і на біологічний, і навіть на криміналістичний аналіз. Однак, за словами отця Зиновія, було доведено, що вона ідентична людським сльозам, але має надприродне походження. Здатність зцілювати згодом була доведена десятки разів, і чи не першим відчув це керуючий Ужгородсько-Закарпатською єпархією преосвященний Кирило. Він тривалий час мав проблеми з очима, але після того, як їх тричі помазали сльозами «Іверської вратарниці», ці проблеми зникли, хоч раніше будь-які ліки давали лише тимчасове полегшення.

Цілющі сльози

 «Ікона плакала півроку. Але і потім помазання тими сльозами, які я шприцем збирав у спеціальну місткість, допомагали людям. Багато випадків зафіксовано і підтверджено документально. Так, наприклад, уперше після помазання зміг стати на ноги хлопець з Івано-Франківщини, хворий на дитячий церебральний параліч. Перестав задихатися від тяжких нападів астми дворічний Назарчик із Тернополя. Або ось один з останніх випадків: випавши з з вікна другого поверху, в дуже тяжкому стані потрапила в реанімацію маленька дівчинка. Поліпшення не наставало, аж поки дитину не помазали тими чудодійними сльозами, а принесену мамою дитячу білизну не приклали під час літургії та молебню до ікони», - розповідає  отець Зиновій.

Упродовж кількох тижнів, коли «Іверська вратарниця» отця Зиновія була виставлена в одному з тернопільських храмів, до неї приходили сотні людей, і чимало з них переконалися у чудодійності образу. Отець Зиновій розповідав про старенького чоловіка, який начебто через родове прокляття був багато років прикутий до ліжка і якого до ікони принесли на ношах, а після помазання і молитов він зміг стати на коліна і навіть присісти. Розповів також про дівчинку-підлітка, на животі якої утворилася виразка і, хоч би що робили лікарі, не гоїлася. Але після двох тижнів, упродовж яких дівчинка не пропустила жодної з двох щоденних служб, на місці виразки залишилася ледь помітна плямка. Про дивовижні факти зцілення, підтверджені підписами очевидців подій, зібрано цилій зошит. До речі, підтвердження чудодійності тієї чи іншої ікони, чи місця - все ретельно задокументовується. Після того, приміром, як стає відомим відповідний факт, відбувається засідання єпархіальної ради, складається акт обстеження, який, окрім підписів та печаток, затверджується ще й на святому Євангелії. Відтак, усе виявлене детально описується, документуються свідчення очевидців, і лише потім факт зафіксовується патріархатом як чудо. Тобто просто придумати, як це може комусь здатися, таку подію практично неможливо.

Лабораторія - у каплиці

Дослідження чудес — справа скрупульозна. Вона вимагає, окрім сил та часу, ще й спеціальних  знань. Тому зараз отець Зиновій займається тільки дослідженням чудотворних ікон та супроводженням їх із хресною ходою по єпархіях. Він, як місіонер, подорожує не тільки Україною, а й світом. Для цього п`ять років тому створив спеціальну похідну капличку — такий собі невеличкий розбірний храм. А у Львові у нього є каплиця-лабораторія, де він і досліджує чудотворні речі та образи. Працював, приміром, зi стародавньою статуеткою Богородиці, очі якої завжди світяться на Покрову. Також досліджував створену у вісімнадцятому столітті ікону Миколая Мирлікійського. «Дослідник і хоронитель чудотворних ікон і місць, мистецтвознавець сакрального мистецтва», — так названо Зиновія Колісника у документі Львівської національної Академії мистецтв, де він підвищував кваліфікацію на кафедрі сакрального мистецтва. Він також проводив історико-аналітичні дослідження з`яви чудотворних ікон ХVIII—ХХ століть та читав студентам лекції про це. А у 2004-му захистив докторську дисертацію на тему «Чудотворні ікони України». Побачила світ і його книжка «Чудеса Пресвятої Богородиці».

Світлана МИЧКО, "Україна молода"

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter